Ціни на пальне на українських АЗС зростають мало не щодня, що змушує водіїв шукати альтернативу традиційному бензину та дизелю. Попри стрімкий розвиток електромобільності, двигуни внутрішнього згоряння залишаються домінуючим типом силового агрегату у світі, а бензин і дизель — головним пальним для них. Втім, назвати їх єдиними варіантами вже давно не можна.
Найбільш реальною альтернативою бензину залишається газ. В автомобілях використовують три основні його різновиди. LPG, він же СНГ — суміш пропану та бутану, яка зберігається в балоні на борту машини у рідкому стані. Саме на цьому газі вже працюють 25–30% легкових машин в Україні. На бензиновий автомобіль встановлюють газобалонне обладнання, після чого він може працювати або на бензині, або на LPG. Переробка авто не складна, комплект ГБО коштує порядку 400–600 євро. Але багато сучасних моделей бензинових двигунів піддаються газифікації настолько непросто, що власники воліють цього не робити. З плюсів — LPG не тільки альтернативне, а й дешеве пальне: загальносвітовий стандарт ціни — 50–60% від ціни бензину А-95. В Україні зараз співвідношення ще вигідніше.
CNG — стиснений природний газ, той самий метан, який є в домашніх трубах. Його транспортують і зберігають у балонах під дуже високим тиском, близько 200 атм проти 5–15 атм у LPG. Масово використовувався на авто з великим щоденним пробігом, зокрема в таксі. Під CNG так само легко пристосувати бензиновий мотор, і він помітно дешевший за рідке нафтове пальне — за відсутності політичної складової він коштував в Україні навіть дешевше пропан-бутану LPG. CNG цікавий тим, що може використовувати не тільки викопний природний газ: той самий двигун з ГБО під метан може працювати на біометані, отриманому з сільськогосподарських відходів. З реальних перешкод для повернення до масового використання стисненого метану — потреба в особливих заправках, так званих АГНКС, мережа яких вже близько десяти років як відсутня. Друга причина відмови від CNG — вартість самого природного газу в наші дні.
Ще один варіант — газогенераторна установка, змонтована на борту автомобіля, яка дозволяє машині «заправлятись» дровами та іншими подібними матеріалами. Під час дефіциту нафтопродуктів у Другу світову війну такі системи активно використовувались в тилу по обидва боки лінії фронту. Як паливо використовували деревину, деревне вугілля, торф, соснові шишки. Принцип дії газогенератора простий: деревина або інше тверде органічне паливо нагрівається при обмеженому доступі кисню. Утворюється горючий газ у складі водню, чадного газу і метану. Цей газ після очищення і охолодження подається до звичайного поршневого двигуна, де й згорає. Тобто звичайний бензиновий двигун працює на газі, який автомобіль сам виробляє з деревини. Одного завантаження генератора вистачає приблизно на 100 км. Сучасний інжекторний двигун перевести на генераторний газ не так просто, як це було з карбюраторними моторами, хоча і цілком реально. Незручно, що установка громіздка і потребує регулярного перезавантаження дровами.
Етанол, тобто етиловий спирт, в деяких країнах є основним видом палива для легкових авто. Якщо в Україні знайоме позначення E10 (10% етанолу в бензині), то у світі існує і E85 (до 85% спирту), і Е100 (самий лише спирт). Щоправда, E85 та Е100 потребують дещо допрацьованої паливної системи та нових налаштувань двигуна. До речі, Україна також рухається в цей бік: з 1 липня 2026 року для більшості автомобільних бензинів у нас запроваджено обов'язковий вміст рідкого біопалива на рівні не менше 7% за об'ємом. Етанол може бути повноцінною заміною бензину, але двигун потребує відповідних налаштувань, а багато моделей авто — заміни певних деталей у паливній системі на стійкі до корозії. В цілому переробки не складніші, ніж у випадку ГБО для газу LPG та CNG.
Синтетичне паливо — це рідке пальне, хімічно подібне до бензину або дизеля, але отримане не шляхом традиційної переробки нафти. Існують різні технології: GTL (Gas-to-Liquids) — синтетичний бензин отримують з природного газу; BTL (Biomass-to-Liquids) — штучний бензин та дизель виробляють з органічних відходів та біомаси; CTL (Coal-to-Liquids) — отримання вуглеводнів із кам'яного чи бурого вугілля. Останній метод відпрацьований у промислових масштабах, зокрема був популярним в одній з воюючих сторін у період Другої світової війни. Конструктори світового автопрому мають готові проекти під альтернативне паливо, і не кожне нове пальне потребує серйозних переробок машини. Є робочі ідеї для повної відмови людства від нафтового палива, тож питання «чи не час прощатись з ДВЗ?» стає дедалі актуальнішим.