66-та окрема механізована бригада імені Мстислава Хороброго відіграла ключову роль у наступальній операції Третього армійського корпусу під назвою «Вівальді» на Лиманському напрямку. Про це розповів комбриг Ростислав Силівакін із позивним «Крот» в інтерв'ю, яке він дав на своєму командному пункті. Бригада, яка тримає цю ділянку фронту з 2022 року, звільнила щонайменше два населені пункти — Середнє та Шандриголове, застосувавши нестандартну тактику блокування та виснаження противника.
Операція «Вівальді», оголошена 15 вересня після кількох місяців мовчання, має на меті зачистку інфільтрованого противника вглиб українських позицій та «зрізання» російського виступу на захід від річки Чорний Жеребець. Цей виступ розростався протягом двох років, охопив Лиман і навис над Святогірськом. Ігнорування його масштабування загрожувало одразу кільком напрямкам — Ізюму та Краматорській агломерації, яку вважають останнім українським «поясом фортець» на Донеччині.
За словами Силівакіна, на початок операції лінія фронту офіційно перебувала поблизу Середнього, але групи противника інфільтрувалися аж до околиць Коровієвого Яру, що за п'ять кілометрів на північний захід від села. На підготовчому етапі бригада мала зачистити ці інфільтрації, стабілізувати обстановку та не допустити захоплення Коровієвого Яру. Це вдалося. Далі військові захопили висоти над Середнім, північну та центральну частини села, тим самим оточивши противника в самому населеному пункті. Так було знищено інфільтрованого противника на своєму березі річки Нітріус.
Після цього бригада форсувала Нітріус, захопила плацдарм на висотах північніше Шандриголового і просунулася далі по посадках. Лише після цього розпочалася зачистка самого Шандриголового. Комбриг пояснив, що залишати село незачищеним і йти далі було задумано заздалегідь, оскільки не було ні часу, ні сил для повноцінного штурму. Замість цього противника блокували, відрізали від постачання боєприпасів і провізії, контролювали з дронів та артилерії. Кожна спроба російських військових вийти з укриття придушувалася. Згодом до них скидали листівки та вмикали аудіозаписи із закликами здатися в полон.
Така тактика дала результат: дев'ять російських військових здалися в полон, близько 15 загинули, ще двоє, за свідченнями полонених, померли з голоду. Силівакін наголосив, що подібний підхід не є універсальним для всіх ділянок фронту, адже для штурму добре укріплених об'єктів потрібно значно більше сил і засобів, ніж для блокування. Проте в умовах, коли противник позбавлений постачання, він деморалізується і ламається. Якби бригада займалася зачисткою Шандриголового без попереднього блокування, втрати серед українських військових були б значними.
Окремо комбриг розповів про звільнення села Середнє, яке вдалося провести без жодної втрати. За його словами, цього досягли завдяки підготовці особового складу. На початку 2026 року, в лютому-березні, бригада отримала право проводити базову загальновійськову підготовку на базі своєї військової частини. Раніше поповнення, яке прибувало з навчальних центрів, було «таким же чужим, як ті, що прибувають з ТЦК», і потребувало додаткового часу на підготовку. Отримання права на БЗВП дало визначеність і дозволило готувати людей безпосередньо для наступальних дій.
Силівакін також зауважив, що системне поповнення особовим складом, яке з'явилося наприкінці 2025 року, хоч і становило 50 людей на бригаду, в тих умовах було достатнім для підготовки до наступу. Водночас він наголосив, що не хотів би, аби його дії на всю країну оцінював «якийсь пареньок з латешечкою». Комбриг підкреслив, що попри нелюбов до інтерв'ю, він все ж прийняв журналістів на командному пункті, аби донести правдиву інформацію про хід операції.