Колишній нападник київського «Динамо» Віктор Хлус вважає, що його кар'єра могла скластися інакше, якби він не зустрів Валерія Лобановського. Про це він розповів у великому інтерв'ю, згадуючи свій шлях від невеликого Новгорода-Сіверського до чемпіонства та Кубка СРСР у складі «Динамо».
Хлус народився в містечку, де спочатку навіть не було футбольної секції. У школі-інтернаті він грав за збірну школи разом із десятикласниками, а після восьмого класу переїхав до Чернівців, де вступив до технікуму залізничного транспорту. Саме там зустрів свого першого серйозного тренера — Михайла Ігнатовича Мельника — і почав виступати за «Буковину» в першості України серед юнаків.
Після закінчення технікуму за розподілом потрапив на Київську залізницю, попросив переведення до Фастова і грав за місцевий «Рефрижератор» у першості України серед аматорів. Там почав багато забивати, і коли «Буковину» очолив Абрам Лерман, його повернули до Чернівців. Невдовзі з'явилися пропозиції від нікопольського «Колоса» та дніпропетровського «Дніпра», але за два-три місяці ним зацікавилися в Києві. Сезон він дограв у «Буковині», а перед наступним переїхав до «Динамо», де розпочав виступи за дубль.
Перше знайомство з Лобановським відбулося просто на вулиці, коли Хлус разом із начальником «Буковини» вирушив на базу «Динамо». «Для мене це було щось неймовірне. Переді мною стояв сам Лобановський!» — згадує футболіст. Той розпитував, як справи, де він грав і звідки приїхав. У 1980 році Хлус майже весь сезон провів за дубль, а наприкінці року кілька разів виходив на заміну за основну команду. Бувало, що після гри за основу наступного дня знову грав за дубль. На початку 1981 року його перевели до основного складу, який тоді налічував 18 футболістів.
Найскладнішим був перехід від свободи в дублі до жорстких вимог основи, де поруч грали Олег Блохін, Вадим Євтушенко та інші зірки радянського футболу. «Коли я перейшов до основного складу, мене одразу осадили. І осадили люди, які вже були зірками», — розповідає Хлус. Якщо він хоч трохи перетримував м'яч, його одразу сварили. Лобановський іноді після гри навіть казав: «Ми сьогодні грали двома м'ячами. Один був у Хлуса, а другий — у інших». Так його привчили грати по-іншому, і він став значно більш командним футболістом. Індивідуальні якості вже не розвивалися так, як раніше, зате майстерність удосконалювалася через командні дії.
Вимоги Лобановського були дуже серйозними. Хлус називає його людиною, яка випереджала свій час, і одним із перших, хто почав використовувати принципи тотального футболу. Саме ці тренування та підхід, за словами футболіста, сформували його як гравця. «Якби не зустрів Лобановського, можливо, з мене й не вийшло би такого футболіста», — підсумовує він.
У футбольній біографії Хлуса були великі єврокубкові матчі, травми, які зрештою змінили його кар'єру, «Чорноморець», «Гурія» та десять років життя і футболу у Швеції. Після завершення виступів він не залишив футбол: працював із юними гравцями, організовував дитячі турніри, а сьогодні очолює Асоціацію ветеранів футболу Києва. В інтерв'ю він згадує людей, які вплинули на його кар'єру, та уроки, що залишилися з ним на все життя.