Агітаційний ролик кампанії Віveка Рамасвамі проти Емі Ектон, у якому з'являється відчужена мати кандидатки, демонструє, як так званий «маркетинг обурення» поступово стає стандартним інструментом сучасних виборчих перегонів. Матеріал про це опублікував Forbes, і його висновки стосуються самої логіки політичної реклами, яка ставить емоційний шок вище за програму й аргументи.
Реклама будується на особистих подробицях із життя Емі Ектон, і саме це робить її предметом обговорення. Автори матеріалу вважають, що такий підхід розраховує не на переконання виборців змістом пропозицій, а на сильну реакцію, яка швидко поширюється в соцмережах і мас медіа. Чим більше суперечок навколо ролика, тим більше уваги отримує сам кандидат, навіть якщо ця увага є критичною.
Цей приклад вписується в ширшу тенденцію, яку фахівці з політичних комунікацій описують як зміщення акцентів від дебатів про політику до персональних конфліктів і скандалів. Для виборців це означає, що дедалі більше інформації про кандидатів надходить через короткі емоційні повідомлення, а не через докладні програми. Для суспільства ж постає питання про межі допустимого в передвиборчій агітації, особливо коли в неї втягуються члени родини, які не є учасниками виборчої кампанії.
Окремо варто зазначити, що «маркетинг обурення» не є винятково партійним інструментом. Подібні прийоми використовують різні політичні сили в різних країнах, і їхня ефективність залежить від здатності швидко привертати увагу в умовах інформаційного перевантаження. Водночас дослідники відзначають, що така стратегія має і зворотний бік: вона може закріплювати поляризацію та знижувати довіру до виборчого процесу загалом.