Друга президентська каденція Дональда Трампа ставить Європу перед серйозним випробуванням. Наступного тижня в Сполучених Штатах відбудуться проміжні вибори до Конгресу, і постає питання, чи можуть їхні результати мати позитивні наслідки для Німеччини, Європейського союзу та НАТО, або ж принесуть нові проблеми.
Безпекова архітектура Європи значною мірою залежить від політики Вашингтона, зокрема від підтримки України та оборонних зобов’язань у межах Альянсу. Тому європейські уряди уважно стежать за тим, як розподілиться влада в Конгресі та які пріоритети зможуть реалізувати республіканці чи демократи. Від цього залежить, наскільки передбачуваним буде партнерство зі США в найближчі роки. Для Берліна результат голосування має значення навіть тоді, коли зміни в самих Сполучених Штатах не відбуваються миттєво. Європейські столиці й надалі розраховують насамперед на власні сили та координацію в рамках ЄС і НАТО.
Політичні процеси в Америці та війна Росії проти України тісно переплітаються. Російський президент Володимир Путін на пресконференції в Москві, де він зустрічався з главами держав і урядів Африки, попередив Європу про можливу війну. Він заявив, що його країна не хоче конфлікту з Європою, але за подальшої ескалації переможців не буде. Путін також згадав Балтійське море й натякнув на сценарії, схожі на ситуацію в Ормузькій протоці. Привід для цього — рішення європейських балтійських держав жорсткіше діяти проти суден російського тіньового флоту. Росія, за його словами, відреагує на кожен виклик.
Водночас військове становище Росії в Україні виглядає менш сприятливим, ніж можна було б подумати після такої риторики. Російські війська вже понад чотири роки воюють проти України, але Донбас не захоплено повністю, попри роки атак. На кількох ділянках фронту наступ буксує, а українські підрозділи місцями повертають територію. За оцінкою американського Інституту вивчення війни (ISW), українська операція «Вівальді» в районі Лимана дозволила повернути понад 270 квадратних кілометрів і зірвала російський план оточити український фортечний пояс у Донбасі. Фортечний пояс утворюють Слов’янськ, Краматорськ і Костянтинівка, і поки його утримує українська армія, повне захоплення області Донецьк залишається для Путіна недосяжним.
Саме тому політичний успіх може виявитися для Кремля важливішим за військовий. Трамп посилює тиск на Київ, а європейські лідери знову шукають діалогу з Москвою. Для Кремля це відкриває можливість домогтися поступок за столом переговорів, яких його армія на полі бою не змогла вибороти. Москва вимагає від України територіальних поступок, що виходять за межі нинішнього російського контролю. Київ, своєю чергою, готовий віддати власну територію та найсильніші оборонні укріплення лише за умови надійних гарантій безпеки від держав НАТО, а Росія досі на це не погоджується.
Українські сили тим часом дедалі частіше б’ють по цілях далеко в російському тилу. За словами президента Володимира Зеленського, в четвер було знищено два російські бойові літаки Су-34 на авіабазі Марінівка в Волгоградській області, а також пошкоджено стартовий майданчик для ракет «Іскандер». Такі удари мають відтягувати російські засоби протиповітряної оборони та бити по військових об’єктах, з яких забезпечується війна проти України. Наскільки вони послаблюють російську воєнну машину, поки неясно.
Атаки вже відчутно б’ють і по російській економіці. За даними Міжнародного енергетичного агентства, переробка нафти на російських НПЗ у червні скоротилася приблизно на 30 відсотків порівняно з попереднім роком. Виробництво бензину на якийсь час було на 20 відсотків нижчим за рівень 2025 року, дизелю — майже на 30 відсотків. Москві довелося обмежити експорт пального, щоб пом’якшити дефіцит у країні. Частину втрат Росія вже встигла компенсувати, однак загальний тиск на її нафтову галузь залишається суттєвим.