Український гірничо-металургійний комплекс опинився під одночасним тиском одразу кількох факторів: російських ударів, закриття портів Великої Одеси, нових квот ЄС, екомита CBAM, високих цін на електроенергію та 30-відсоткового підвищення вантажних тарифів Укрзалізниці. Як повідомляє, без оперативних рішень держави виробництво може скоротитися щонайменше на 50% до кінця року. У галузі наголошують, що йдеться вже не про відновлення, а про ризик втрати цілої індустрії.
Підприємства вже скорочують випуск продукції. У липні виплавка чавуну в Україні впала на 37,6% у річному вимірі — до 432,2 тис. тонн. Виробництво сталі скоротилося на 21,3% — до 457 тис. тонн, а прокату — на 30,7%, до 382,7 тис. тонн. Водночас ці показники ще не повністю враховують наслідки серпневого закриття портів Великої Одеси та російських ударів по великих підприємствах, зокрема по «Запоріжсталі» та «АрселорМіттал Кривий Ріг». Президент об'єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков допускає, що за підсумками року падіння виробництва в галузі може становити щонайменше 50%.
Експорт опинився під подвійним тиском. За оцінкою GMK Center, нові квоти ЄС скоротили можливості українського експорту приблизно на 60%. Це може призвести до падіння виробництва плоского прокату на 35-40%, а довгого — приблизно на 25%. Через обмеження галузь уже втратила близько 1,5 млн тонн потенційного експорту. Додатковим бар'єром стало впровадження екомита CBAM, оскільки українські підприємства під час війни мають обмежені можливості інвестувати в декарбонізацію.
Найбільшим логістичним ударом стало закриття портів Великої Одеси. За оцінкою головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, доставка окатків через Гданськ коштує близько 50-60 доларів за тонну. За світової ціни руди близько 93-97 доларів така логістика робить значну частину експорту економічно невигідною. Дунайські порти та західні переходи не можуть повністю замінити морські маршрути — за оцінкою Каленкова, вони здатні прийняти максимум 20-25% необхідних обсягів.
Ситуацію погіршують високі ціни на електроенергію. У певні періоди вони сягали близько 300 євро за МВт·год, тоді як європейські конкуренти працювали за цінами 50-60 євро або отримували державну підтримку. Із серпня вантажні тарифи «Укрзалізниці» зросли на 30%. Через довші маршрути до західних кордонів внутрішня логістика для частини підприємств фактично подорожчала вдвічі.
При цьому внутрішній ринок не здатний компенсувати втрату експорту. Близько трьох чвертей української металургії орієнтовано на зовнішні ринки, тоді як за сім місяців імпорт металопрокату зріс на 23,2%, а його частка на внутрішньому ринку досягла 46,1%.
Першочерговим заходом галузь називає відновлення безпечної роботи морських портів. Другий актуальний напрям — переговори з ЄС щодо збільшення квот до рівня фактичного експорту 2024-2025 років, а також тимчасове послаблення дії CBAM і торговельних обмежень. Третім напрямом має бути зниження логістичного та енергетичного навантаження: перегляд 30-відсоткового підвищення тарифів УЗ, підтримка залізниці та енергетики коштом партнерів, а також відновлення «ланцюгів солідарності» для транзиту українських вантажів до портів ЄС.
Крім того, галузь потребує страхування воєнних ризиків та зовнішнього фінансування. За оцінкою авторів матеріалу, для збереження підприємств і трудових колективів може знадобитися від кількох до 10 млрд євро додаткової підтримки. Це дозволило б металургії працювати ще 1,5-2 роки та уникнути масових зупинок. Раніше Федерація металургів України закликала уряд терміново вжити заходів для збереження промисловості, попереджаючи про ризик зупинки підприємств, втрати робочих місць, податкових надходжень і послаблення обороноздатності країни.