Після травматичної події, як-от обстріл, втрата чи перебування в лікарні, людина далеко не завжди усвідомлює потребу в психологічній допомозі. На першому плані зазвичай опиняються лікування, фізичний стан, документи, побутові питання, родина та робота. Саме тому, за словами психологині та психоедукаторки Анастасії Бикової, важливо не чекати, поки людина сама попросить підтримки, а зробити проактивний крок назустріч.
Експертка пояснила, що після пережитого стресу людина може бути просто не здатною самостійно звернутися по допомогу: знайти спеціаліста, записатися на консультацію чи навіть сформулювати свій запит. У таких випадках діє механізм колбеку — коли психолог сам телефонує людині, яка пережила травматичний досвід. Це не примус до терапії, а насамперед людський жест: запитати, як вона, підтримати в моменті та дати зрозуміти, що є до кого звернутися зараз або пізніше.
Колбек найчастіше ініціює компанія, яка бачить, що серед її співробітників є люди, що постраждали, стали свідками подій або перебувають на лікуванні. Роботодавець може закривати матеріальні чи медичні потреби працівника, але психологічний стан після пережитого часто залишається поза увагою. Проактивний дзвінок психолога допомагає вчасно «підхопити» людину, помітити її стан і запобігти розвитку важких наслідків.
Важливо розуміти: колбек — повністю добровільний процес. Навіть якщо людина скептично налаштована і не планує йти в терапію, сам телефонний дзвінок може дати їй відчуття опори. Під час розмови вона може отримати підтримку та зберегти прямий контакт із психологом на випадок, якщо допомога знадобиться згодом. Іноді найважливіше, що дає такий дзвінок, — просте розуміння: «я не залишився з цим один».
Перший психологічний контакт зазвичай відбувається безпосередньо на місці події — це робота кризових психологів, які надають першу психологічну допомогу, іноді цю функцію виконують лікарі. Колбек-дзвінок, натомість, не обов'язково відбувається одразу після події. Минає певний час, людина встигає повзаємодіяти з родиною, колегами, зайнятися лікуванням — і вже тоді психолог може зателефонувати. На момент дзвінка люди можуть перебувати в різних точках переживання: хтось удома поступово відходить від шоку, хтось у лікарні, а хтось проходить лікування, і ліки можуть давати заспокійливу дію, через що людина не відчуває виражених симптомів і навіть переживає емоційне стишення.
Бувають випадки, коли зв'язуватися доводиться із сім'єю постраждалого, бо сам він не в стані розмовляти. Іноді допомога потрібна і членам родини — особливо якщо вони пережили подію важче, ніж безпосередньо постраждалий. Під час колбеку психолог може провести психоедукацію: пояснити, що людина зараз може відчувати, чому її реакція саме така і як це може проявитися згодом. Далі починається спостереження за власним станом, адже під час розмов люди часто діляться пережитим, розповідають, що бачили і як саме це було для них.
Такий підхід — важливий крок і для працівника, який бачить, що він не сам, і для компанії, яка демонструє не формальну, а дієву турботу про своїх людей. Замість фрази «якщо що — дай знати» варто зробити маленький крок назустріч першим, адже після пережитого стресу людина може бути просто не здатною попросити про допомогу.