Тривалі відключення електроенергії взимку залишаються головним викликом для українських багатоповерхівок. Окрема зарядна станція в квартирі може живити ноутбук чи роутер, але не підніме воду на 15–25 поверхів, не запустить циркуляційні насоси в підвалі та не зігріє дахові котельні. За даними дослідження Gradus Research на замовлення Української асоціації девелоперів у 2025 році, 88% киян мешкають саме у багатоквартирних будинках, причому 85% опитаних прагнуть покращити свої умови. Зокрема 50% скаржаться на знос комунікацій, а 28% — на неналежний технічний стан будівлі.
Головна технічна небезпека зимового знеструмлення — зупинка циркуляції води й тепла. Як пояснює експерт з питань публічних послуг та інфраструктури Олег Гарник, теплопостачальне підприємство за законом відповідає за подачу енергії лише до точки розподілу або вузла комерційного обліку на вході в будинок. Усе, що відбувається далі в мережах будівлі, — зона відповідальності співвласників. Тому якщо через вимкнення електрики будинкові насоси не підіймають тепло чи воду нагору, вирішувати проблему місто не зобов’язане. Насосні групи, автоматика індивідуальних теплових пунктів та котельні стають першочерговими об’єктами для резервного живлення.
Забезпечити їхню безперебійну роботу складніше, ніж здається. Голова правління столичного ОСББ «Сирецький Бояр» Олена Сваричевська розповідає, що при підготовці проєкту енергонезалежності власного будинку спочатку здавалося, що інвертори будуть найкращим рішенням. Проте після розрахунків з’ясувалося: навіть 100 кВт інверторної потужності для будинку у 27 поверхів було б недостатньо для тривалої автономної роботи. Тому довелося інтегрувати генератор потужністю 136 кВА з інверторною системою. Його головне завдання — автоматично підключатися після розрядження акумуляторів, заряджати їх і знову вимикатися. У результаті під час відключень продовжували працювати дві котельні, шість ліфтів, насосне обладнання, освітлення місць загального користування та прибудинкової території, диспетчеризація та інші критично важливі системи будинку.
Що стосується ліфтів, то, як вказує CEO групи компаній «Євроформат» Ігор Ткаченко, система автоматичної евакуації не підтримує звичайну роботу ліфта годинами. Вона виконує один короткий аварійний цикл: за рахунок власних акумуляторів довозить кабіну до найближчого поверху і відчиняє двері. Постійний рух ліфтів від генератора вимагає окремого технічного проєкту через пускові струми. Втім, знеструмлення падінням не загрожує, адже кабіну надійно тримає механічне гальмо. Справжню небезпеку несуть лише спроби вибратися самостійно.
Навіть після успішного монтажу обладнання постає питання його щоденної експлуатації. Голова правління ОСББ «Монте плаза» Оксана Владімірова розповідає, що в їхньому будинку поточне обслуговування техніки (огляд, заправка) ведуть консьєржі, тоді як аварійне — електрик та підрядник. Водночас у будинку завчасно подбали про прості заходи енергоощадності, аби не перевантажувати резервні системи: погодне регулювання наявної автоматики котельні та зниження температури теплоносія на ніч; утеплення вхідних дверей першого поверху, адже протяг через ліфтову шахту дуже швидко витягує тепло; наявність малого портативного генератора на випадок збою основного обладнання під час робіт.
Для великої багатоповерхівки запровадження повноцінної автономності — це мільйонні бюджети, які неможливо зібрати без чіткої фінансової стратегії та комбінування джерел. Купівля генератора для висотки коштує близько 2,5 млн гривень (орієнтовно 6 000 гривень із квартири), а потужна гібридна СЕС за програмою — до 6 млн гривень. Держава компенсувала до 70% вартості техніки за програмою «ГрінДІМ», однак через вичерпання фінансового ліміту прийом нових заявок призупинено. Власники квартир на перших поверхах не мають права відмовлятися від внесків на обладнання, а рішення зборів можна легітимно ухвалювати через «Дія.Підпис».