Кінооглядач провів детальне дослідження, щоб з’ясувати, який найкасовіший фільм в історії не використовує жодних візуальних ефектів. Поштовхом стала дискусія навколо заяви Крістофера Нолана про те, що його «Оппенгеймер» не містить CGI. Хоча цифрових активів справді не створювали, студія DNEG виконала понад 100 VFX-шотів — переважно для композитингу реальних вибухів та цифрового прибирання сучасних деталей з кадрів.
Розслідування показало, що майже кожен фільм останніх 25 років використовує хоч якісь візуальні ефекти. Навіть стрічки, які здаються максимально «приземленими», мають сотні VFX-шотів. Наприклад, мюзикл «Mamma Mia!» містить понад 700 ефектних кадрів — приблизно стільки ж, скільки «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану», і лише трохи менше, ніж «Володар перснів: Дві вежі».
Дослідник вирішив звернутися до старіших фільмів, адже раніше кінематографісти менше покладалися на оптичні ефекти. Першим серйозним кандидатом став «Шосте відчуття», який використав менш ніж 50 VFX-шотів — надзвичайно мало для горору. Здебільшого це було цифрове видалення дротів і посилення протезного гриму.
Далі дослідник натрапив на «Щелепи» — фільм, що фактично започаткував сучасний блокбастер. Стрічка майже не використовує візуальних ефектів. Єдиний виняток — кілька кадрів, де над Броуді нібито пролітає падаюча зірка. Довгий час вважалося, що це справжня випадкова зірка, зафіксована на плівку, але десятиліття потому з’ясувалося: це оптичний ефект, намальований на анімаційному целулоїді та впечатаний у негатив.
Ще один претендент — «Сам удома». Майже всі трюки та хаос були створені каскадерами й комбінованими зйомками. Єдиним винятком став момент, коли режисер Кріс Коламбус не зміг безпечно вистрілити з пневматичної рушниці в обличчя актора для культової сцени через дверцята. Замість дорогої VFX-студії він найняв місцевого чиказького художника за 600 доларів, який вручну намалював кульку у шести кадрах плівки.
На 320-му місці за касовими зборами розташувалася «Красуня» з Джулією Робертс. За словами дослідника, фільм не використовує нічого, що традиційно вважалося б VFX: жодних цифрових чи оптичних ефектів, матових малюнків тощо. Однак навіть тут є фотомеханічні розчинення та титульна послідовність, які вимагають зміни плівки.
Справжнім «нульовим» фільмом виявилася «Відьма з Блер: Курсова з того світу», що посідає 759-те місце серед найкасовіших стрічок. Цей фільм, який започаткував жанр знайдених плівок, не містить жодних змін у сирому форматі. Там немає навіть розчинів — лише жорсткі склейки. Єдина графіка — білий текст на чорному тлі, набраний безпосередньо в монтажній програмі, без втручання в існуючу плівку.
Таким чином, попри те, що багато сучасних блокбастерів і навіть незалежних драм активно використовують VFX, історія кіно зберегла приклади справжньої «чистої» плівки. І хоча «Щелепи» чи «Сам удома» майже досягли ідеалу, саме «Відьма з Блер» стала тим рідкісним випадком, коли комерційний успіх поєднався з повною відсутністю будь-яких візуальних маніпуляцій.