Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що скасування права вето постійних членів Ради безпеки ООН має стати ключовою метою реформування цього органу. Про це він написав у колонці для Bloomberg.
Ердоган наголосив, що «трагедії останніх років» продемонстрували: доручення вирішення глобальних криз «волі кількох столиць більше не відповідає реаліям сучасного світу». За його словами, адаптацію глобальних механізмів прийняття рішень до сучасних обставин більше не можна відкладати, адже Рада безпеки ООН досі відображає структуру епохи після Другої світової війни.
Турецький лідер вважає, що більш «ефективний, справедливий та підзвітний» підхід до представництва став нагальною необхідністю. На його думку, це вимагає не лише розширення представництва, а й справедливого розподілу керівної відповідальності.
У цьому контексті Ердоган наголосив, що скасування права вето має бути як відправною точкою, так і основною стратегічною метою будь-якої значущої реформи. Він також закликав створити в рамках Генеральної асамблеї широку коаліцію, засновану на принципі, що жодна держава «не повинна мати права постійно перешкоджати волі більшості міжнародної спільноти».
Окремо Ердоган вказав на необхідність відновити баланс між Радою безпеки та Генеральною асамблеєю ООН. На його переконання, нинішня архітектура глобального управління не відповідає викликам сьогодення і потребує системного оновлення.
Ця заява пролунала на тлі ширших дискусій про реформування ООН. Навесні міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль критикував Раду безпеки ООН за неспроможність ухвалювати рішення через вето окремих членів. А згодом спроба Німеччини отримати місце непостійного члена в Радбезі зазнала поразки.
Пропозиція Ердогана є однією з найрадикальніших у дискусії про майбутнє Ради безпеки. Вона торкається самої основи повоєнного порядку, адже право вето п'яти постійних членів — США, Великої Британії, Франції, Китаю та Росії — закріплене Статутом ООН і неодноразово блокувало ухвалення важливих рішень.
Поки що невідомо, чи знайде ініціатива Туреччини підтримку серед інших держав. Однак сам факт її озвучення на міжнародному рівні свідчить про зростання тиску на чинну модель функціонування Ради безпеки ООН.