Російські військові 19 липня 2026 року завдали удару трьома крилатими ракетами типу Х-59/Х-69 по цивільному суховантажу Golden Leo під прапором Гвінеї-Бісау, який вийшов із порту Чорноморськ із вантажем кукурудзи. Вісім членів екіпажу евакуювали до лікарні, десять людей загинули, серед них — український лоцман. Через тиждень судно перекинулося й затонуло в Одеській затоці на глибині близько 22–24 метрів. Кукурудза залишилася в трюмах, що створює серйозні екологічні ризики для акваторії.
Свідком атаки став одеський еколог і гідробіолог Владислав Балінський, науковий співробітник Нацпарку «Тузлівські лимани» та голова Одеського підрозділу Національного екологічного центру України. Він почув вибухи, перебуваючи на пляжі, а згодом перевірив за картою, що судно перебувало за кілька кілометрів від берега. За його словами, тактика подвійних і потрійних ударів свідчить про намір російських військових убити якомога більше людей, а не просто зупинити цивільні кораблі. Останній удар стався вже тоді, коли до ураженого судна наближалися рятувальники.
Мінекономіки та науковці попередили про серйозні екологічні наслідки затоплення суховантажу. Можливий витік палива спричинить поверхневе забруднення, а бродіння та розкладання зерна вплинуть на стан донних екосистем. Балінський порівнює цей випадок з українською операцією «МоЛоЧКа», у результаті якої станом на середину вересня українські військові уразили 285 плавзасобів російського тіньового флоту в Азовському та Чорному морях. За його спостереженнями, більшість уражених суден втрачали хід, але не тонули, і не було повторних ударів, які могли б призвести до масштабного розливу нафтопродуктів.
Війна Росії проти України давно вийшла за межі суходолу. Бойові дії впливають на стан довкілля на роки, а то й десятиліття вперед. Балінський документує цей вплив, зокрема через «Платформу екологічних доказів», яка допомагає фіксувати екологічну шкоду від російської агресії. Він також задіяний у розслідуванні підриву Каховської ГЕС. Росія відкрила проти нього кримінальну справу й оголосила в міжнародний розшук, але сам еколог переконаний, що передусім — за його професійну діяльність.
До Golden Leo був Golden Lion — суховантаж під прапором Антигуа і Барбуди, який РФ атакувала восени 2024 року. Саме тоді вона перейшла від поодиноких ударів по суднах у портах Великої Одеси до системних атак на учасників «морського коридору» та портову інфраструктуру. Наслідки для екології подекуди були вельми серйозними. У грудні минулого року росіяни поцілили по резервуарах з рослинною олією, і вона витекла в море. Науковці зафіксували пляму площею 60 км² і протяжністю 25 кілометрів. Маслянисті плями відмічалися вздовж узбережжя від пляжу Ланжерон до 16 станції Великого Фонтану.
Балінський згадує, як у грудні йому масово телефонували люди, повідомляючи, що море вкрите жовтою сполукою. На фото було видно птахів, які копошилися в забрудненні, а люди роздягалися в холод і рятували їх. Олія утворює на поверхні води плівку, яка порушує газообмін і кисневий режим, згодом може осісти на дно й сформувати щільний покров, що зберігається роками. За останні два роки Балінський нарахував щонайменше чотири аварії, які спричинили масштабне забруднення акваторії. Остання — в квітні цього року, коли після російського удару по порту Чорноморськ у воду потрапили тонни соняшникової олії. За деякими показниками впливу на довкілля олія навіть гірша за мазут.
Вилив мазуту та інших нафтопродуктів — ще один згубний для моря наслідок війни. Росія доправляє нафтопродукти малими танкерами через Азовське море, а біля Керчі чи Тамані перевантажує їх у великі судна, здатні йти далі через Чорне море. Саме функціонування цього логістичного вузла створює ризик забруднення морської акваторії. Балінський стежить за кількістю і площею плям за допомогою супутникових даних і стверджує, що після початку повномасштабного вторгнення ситуація суттєво погіршилася. У грудні 2024 року одразу два російські танкери «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» потрапили в шторм і розламалися, що спричинило додаткове забруднення.
Екологи наголошують, що повний масштаб шкоди, завданої довкіллю Чорного моря, стане зрозумілим лише через роки. Документування кожного інциденту має критичне значення для майбутніх міжнародних позовів та відшкодування збитків. Затоплення Golden Leo з вантажем кукурудзи — це не лише трагедія для родин загиблих моряків, а й довготривала екологічна проблема, яка потребує постійного моніторингу та наукового аналізу.