ШІ-агенти дедалі частіше беруть на себе написання коду, підготовку документації, налагодження та частину архітектурних рішень. Саме це стверджує інженер компанії Elastic Шахар Глазнер у своєму есе, яке поширилося серед розробників і викликало гарячу дискусію на платформі Hacker News. Спільнота розділилася: одні бачать у цьому початок нової епохи, інші — загрозу для самої професії.
За словами автора, його робочий день тепер значною мірою зводиться до нагляду за тим, щоб агенти не заважали агентам колег. Глазнер описує перехід до агентних інструментів як процес, що остаточно закріпився після появи моделі Opus 4.6. Його есе набуло розголосу саме тому, що торкається питання, яке турбує багатьох технічних фахівців: що саме залишиться за людиною, коли машина виконуватиме більшість рутинних завдань.
Одним із головних аргументів на користь збереження людської ролі є те, що сильні інженери й досі значно випереджають середніх. Прихильники цієї позиції зазначають, що колишні «10x-розробники», тобто фахівці, які працювали в десять разів продуктивніше за середнього колегу, тепер стали «100x», тоді як середні спеціалісти залишилися на колишньому рівні. ШІ, за цим підходом, посилює різницю між тими, хто вміє ставити завдання й оцінювати результат, і тими, хто цього не вміє.
Серед людських переваг Глазнер називає уточнення задач, інтуїцію щодо складності систем і відповідальність за довгострокові наслідки рішень. Він також посилається на концепцію емерджентності та неявного знання, яку сформулював філософ Майкл Полані: частину досвіду неможливо повністю передати у вигляді даних. Водночас автор не стверджує, що свідомість є головною перевагою людей над машинами. Його ключовий аргумент стосується саме людського досвіду, який важко відтворити в навчальних вибірках.
Скептики в обговореннях на Hacker News реагують на цю логіку по-різному. Один із коментаторів написав, що розробка ніби втрачає душу, адже зникає багато дрібних рішень, з яких раніше складалася щоденна робота. Інший порівняв роль людини в такій системі з вихователем дитсадка для здібних дітей, тобто з наглядачем, а не з творцем. Оптимісти заперечують, що найкращі інженери, навпаки, масштабують проєкти завдяки розумінню систем, а агенти лише розширюють їхні можливості.
Окремо учасники дискусії наводять приклади помилок ШІ. Так, одна з моделей у процесі перевірки коду вигадала дві проблеми, яких насправді не існувало. Помітити підміну вдалося лише завдяки власним знанням користувача, а не завдяки самому інструменту. Такі випадки, за логікою прихильників людського нагляду, демонструють, що вміння перевіряти результат залишається необхідним.
Попри дебати, фінансова ситуація професії поки що залишається стабільною. Програмісти досі отримують добрий заробіток, однак здебільшого в зростаючих компаніях. Скептики також нагадують, що про «тимчасові» обмеження для ШІ говорять уже три роки, але суттєвих змін у самій професії за цей час не сталося. Чи матимуть агенти колись власний досвід, подібний до людського, залишається питанням, на яке ні автор есе, ні його критики не дають остаточної відповіді.