Підтримка поляками швидкого вступу України до Європейського Союзу за чотири роки впала з 60% до 9%. Про це свідчать дані польського соціологічного центру CBOS, які наводить соціолог, голова правління дослідницької компанії ARC Rynek i Opinia Лукаш Мазуркевич. Водночас близько 40% опитаних громадян Польщі не підтримують членство України в ЄС, а частка тих, хто вагається, зростає.
Ще у квітні 2022 року 94% поляків підтримували прийом українських біженців — це був найвищий показник за всю історію досліджень CBOS. Польща стала однією з перших країн, яка відкрила кордон для мільйонів українців після 24 лютого 2022 року, а перші місяці повномасштабного вторгнення Росії стали часом безпрецедентної солідарності: сусідня держава надавала військову, гуманітарну та медичну допомогу.
За словами Мазуркевича, від 2022 року Україна заполонила польський інформаційний простір. Якщо раніше поляки не надто цікавилися, як живуть українці, то з початком великої війни почали вивчати нашу державу. «Для поляків було відкриття, що Україна — не лише держава, яка успішно стримує російську агресію, а й асертивний суб'єкт, який має свою точку зору, може просувати свої думки та позиції. Поляки серйозно ставляться до України, але це має плюси і мінуси. Плюс — це визнання суб'єктності України як серйозного гравця, а інший бік цієї медалі — те, що Україна є конкурентом», — пояснив соціолог.
Дослідження CBOS вивчає настрої поляків щодо інших народів ще з 1990-х років. У 1994 році показник неприязні до українців був найвищим — 66% опитаних ставилися до нашого суспільства негативно, і лише 9% говорили про симпатію. Сплеск позитиву у 2004 році соціолог пов'язує з Помаранчевою революцією, а у 2012-му — зі спільним футбольним чемпіонатом «Євро-2012», коли 32% поляків відгукувалися про українців позитивно. Це був один із найвищих показників від 1993 року.
У 2022 році початок повномасштабної війни породив дуже сильні емоції: співчуття і бажання допомогти Україні переважали серед польського населення. З часом рівень негативного ставлення лише зростав. За словами Мазуркевича, поляки втомилися від постійних розмов про війну в інформаційному просторі, тож ці відчуття асоціюють напряму з Україною. Градус напруги зростає, але особистий контакт українців з поляками стає все тіснішим: дослідження CBOS показують, що у 2026 році 55% поляків контактують з українцями — вони є серед знайомих, колег, друзів, сусідів або членів родини.
Соціолог називає щонайменше чотири теми, які загострюють відносини. Серед них — біженці та скандальні новини за участю українців на території Польщі. Зокрема, інцидент з українським блогером Андрієм Гаврилівим, який попри заборону приїхав на спорткарі до озера Морське Око, та історія з 57-річним українцем, який виловив у столичному озері сома, котрого багато поляків вважали місцевою легендою. Мазуркевич називає такі новини «піною на воді»: скандальні інциденти з'являються в ЗМІ, але так само і зникають, тож опиратися на тимчасове обурення не варто.
Глибша причина, на думку соціолога, у тому, що для сучасного покоління поляків є незвичною присутність мігрантів у їхній країні. Протягом століть Польща була багатонаціональною, однак люди, які були свідками тих часів, уже померли. «Люди, які сьогодні активно беруть участь в житті Польщі, народились і виховувались вже після Другої світової війни, коли ми вже стали мононаціональною країною, де не було такої кількості інших національностей», — зазначив Мазуркевич. Зараз у Польщі живе близько 1,5 мільйона українців, і ця цифра коливається: хтось їде, хтось повертається, хтось переїздить до інших країн. У публічній дискусії поляки передусім питають у влади, чи має країна якусь політику щодо мігрантів і як вона повинна виглядати.
Втім, є й інший бік медалі. На тлі таких настроїв у Польщі почастішали випадки образ, погроз і фізичних нападів на українців. За даними польської поліції, лише за перше півріччя 2026 року громадяни України майже 180 разів повідомляли про злочини на ґрунті ненависті — це більш ніж на 30% більше, ніж за аналогічний період торік. Серед потерпілих є і діти, а приводом для агресії часто була українська мова.
Попри падіння підтримки вступу до ЄС, підтримка на рівні держав зберігається, хоча разом з нею спалахують суперечки. Цьогорічне гасло традиційного націоналістичного маршу у Варшаві, який відбудеться у листопаді, звучить так: «Поляк у Польщі — господар». Українські біженці — лише одна з тем, навколо якої виникає невдоволення, але соціологи наголошують: йдеться не про конкретну неприязнь до українського народу, а про глибші зміни в польському суспільстві та його уявленні про власну країну.