Повномасштабна війна вивезла за межі України мільйони людей, а разом із ними — церковне життя. Нові українські православні громади після 2022 року виникають у Німеччині та США, часто без власних храмів і вже від початку в тісному контакті з місцевими католиками та протестантами.
У Німеччині колишній генеральний секретар Православної єпископської конференції Ніколай Тон оцінював кількість нових православних християн, які прибули від весни 2022 року, щонайменше у 750 тисяч. Частина українських громад проводить богослужіння в приміщеннях, які надають католицькі та євангелічні парафії.
У 2024 році Українська православна церква в діаспорі повідомляла про 30 нових українських православних парафій у Німеччині. У липні 2026 року зібрання Західноєвропейської єпархії об’єднало представників понад 35 громад з Німеччини та інших країн Західної Європи.
Водночас змінюється мова церковного життя. У Крефельді громада Покрови Богородиці прямо зазначає, що звершує літургію українською та німецькою. Вона також запрошує людей, які лише цікавляться православ’ям або шукають духовну спільноту.
Схожий процес відбувається у США. У Палатайні біля Чикаго нова місія Святого Архангела Михаїла отримала духовний дім у храмі United Church of Christ. Серед парафіян є чимало людей, які нещодавно приїхали з України. На соборі Української православної церкви США у 2025 році також повідомляли про нові місії у Шарлотті та Філадельфії.
Міграційні дані показують масштаб середовища, в якому це відбувається. У 2024 році в США жили понад 510 тисяч іммігрантів, народжених в Україні, — на 28% більше, ніж у 2021-му. Приблизно 240 тисяч українців до березня 2025 року отримали гуманітарний пароль через програму Uniting for Ukraine.
Для українського православ’я це вже не перша хвиля еміграції. Офіційна історія УПЦ США згадує, як після Другої світової війни нові парафії створювали іммігранти, які прибували з таборів переміщених осіб у Німеччині. Тоді перше покоління будувало церкву передусім як місце збереження віри й ідентичності.
Згодом діаспорні церкви переходили до місцевих мов. В Українській православній церкві Канади вже давно обговорюють англійську та французьку не просто як зручність, а як умову місії серед дітей, змішаних родин і людей, які не мають українського походження.
Південна Америка показує ще дальший етап. На соборі Української православної єпархії Південної Америки у парагвайському Фрамі 2025 року 67 делегатів представляли громади Аргентини, Бразилії та Парагваю. У зверненнях церковних лідерів ішлося вже не лише про збереження спадщини, а й про місію серед народів країн, у яких живуть українці.
Водночас немає підстав писати, що після 2022 року десятки тисяч західних католиків чи протестантів перейшли у православ’я завдяки українським біженцям. Великої статистики, яка б встановлювала такий зв’язок, немає. Американське дослідження Pew показує високу мобільність релігійної ідентичності загалом, але не пояснює її українським чинником.
Помітна інша зміна: православ’я стало ближчим фізично й мовно. Воно звучить німецькою в українській парафії, англійською поряд із церковнослов’янською у Шарлотті й звершується в протестантському храмі в Іллінойсі.
Саме з такої інфраструктури зазвичай починаються довгі зміни діаспорних церков. Перше покоління прагне зберегти своє. Наступне вчиться бути двомовним. А згодом громада має вирішити, чи залишатися церквою лише для нащадків емігрантів, чи стати місцевою православною церквою з українським корінням.