У вересні з басейну Біталу, розташованого в малонаселеній Північній території Австралії, почалися перші в історії комерційні поставки природного газу. Цей прорив став результатом багаторічних зусиль американських нафтовиків, які принесли до Австралії технології видобутку сланцевого газу, відомі як гідророзрив пласта.
Головними рушіями проєкту виступили маловідомі компанії Tamboran Resources та Daly Waters Energy. Ще у 2013 році сіднейський стартап Tamboran найняв на посаду генерального директора ветерана ExxonMobil і Chevron. Наступного року техаський нафтовий магнат Скотт Шеффілд, відомий своєю роллю в розвитку сланцевої революції, увійшов до ради директорів австралійської газової компанії Santos. Він побачив у басейні Біталу потенціал, схожий на формацію Марселлус в Аппалачах, і зацікавив цим проєктом свого сина Браяна, також нафтового керівника з Техасу.
Браян Шеффілд спочатку був зайнятий виведенням своєї компанії Parsley Energy на публічний ринок, але згодом долучився до справи. Він згадує, як дізнався, що піонер сланцевої галузі Обрі Макклендон вже встиг придбати ділянку в Біталу. «Я відчув себе спустошеним, — розповів Шеффілд. — Він увійшов у Біталу дуже рано і дешево. Я подумав, що він просто обганяє мене». Макклендон загинув в автокатастрофі через рік, але проєкт зіткнувся з новими перешкодами.
У 2016–2018 роках влада Північної території запровадила мораторій на гідророзрив через опір громадськості. Компанія Santos та інші бурили з обмеженими результатами, не могли відтворити американську формулу. Пандемія COVID-19 обвалила світові бюджети на розвідку, і більшість компаній втратили інтерес до Біталу. Parsley Energy постраждала і була продана компанії Скотта Шеффілда Pioneer Natural Resources за 4,5 мільярда доларів. Згодом ExxonMobil придбала Pioneer за 60 мільярдів доларів — найбільша угода в нафтовій галузі США за століття.
Після пандемії головний геолог Parsley знову підняв тему Біталу. Цього разу Браян Шеффілд, озброєний власною приватною інвестиційною компанією Formentera Partners, взяв ініціативу на себе. «Ця тема виринає вже втретє. Це схоже на знак», — сказав він. Шеффілд інвестував значні кошти в Tamboran та Beetaloo Energy, а також заснував власну австралійську дочірню компанію Daly Waters Energy.
Чотири роки потому партнери оголосили про перший продаж природного газу з Біталу. «Це повністю змінює правила гри», — заявив Шеффілд. Наразі п'ять свердловин нарощують видобуток. «Ми створили дохід. Весь цей час, останні п'ять років, ми не отримували жодного долара назад».
Час має вирішальне значення як для збиткових компаній, так і для Австралії, яка може зіткнутися з дефіцитом природного газу в найближчі роки. США, Австралія та Катар є найбільшими експортерами скрапленого природного газу. Катар зараз переважно не працює через війну з Іраном, а офшорні газові родовища Австралії виснажуються. Відповідь може лежати на суші — в сланцевих породах Біталу.
Ключову роль відіграло залучення американських сервісних компаній з досвідом сланцевого буріння. Лідер буріння Helmerich & Payne, гігант інструментів і послуг Baker Hughes та лідер з гідророзриву Liberty Energy — компанія, співзасновником якої є міністр енергетики США Кріс Райт — усі придбали частки в Tamboran. Beetaloo Energy нещодавно уклала контракт з Halliburton. «Застосування американського рецепту гідророзриву в іншій країні — це шлях уперед», — сказав Шеффілд.
Нова трубопровідна система та газопереробний завод тепер транспортують газ. «Головною проблемою була відсутність сервісних компаній та інфраструктури. Переконати сервісні компанії переміститися сюди було ключем до розблокування», — додав він, порівнявши це з фільмом «Поле мрій»: «Якщо збудуєш — вони прийдуть».
Історія басейну Біталу сягає 1979 року, коли під час бурових робіт стався викид газу. Це привернуло увагу американської Amoco, згодом придбаної BP, яка пробурила тестову свердловину в 1984 році, але вона виявилася сухою. Інші також зазнавали невдач, попри дані сейсморозвідки. Лише через двадцять років американські оператори розкрили код сланцевих порід, поєднавши горизонтальне буріння та гідророзрив із використанням суміші води, піску та хімічних речовин.
У 2008 році в Техасі геолог Дік Стоунбернер, співзасновник Petrohawk Energy, допоміг відкрити сланцевий бум Ігл-Форд. Через три роки австралійський гірничий гігант BHP придбав Petrohawk за 12 мільярдів доларів, і Стоунбернер був зобов'язаний допомогти з переходом, що привело його до Австралії. Згодом його запросили до ради директорів Tamboran у 2014 році. Того ж року Santos пробурила першу тестову свердловину в Біталу, використовуючи модифіковані сланцеві методи. Результати були скромними, але перспективними. «Мене це заінтригувало, — сказав Стоунбернер. — Santos мала обмежений досвід у сланцевих породах, фактично жодного. Їм довелося багато вчитися».
Тепер, коли перші поставки газу відбулися, басейн Біталу повинен довести, що може бути економічно вигідним у довгостроковій перспективі. Але для компаній, які роками несли збитки, і для Австралії, яка шукає нові джерела енергії, цей крок уже став знаковим.