Ультрабагаті підприємці, зокрема співзасновники Google Ларрі Пейдж і Сергій Брін, разом могли заощадити понад 25 мільярдів доларів, переїхавши з Каліфорнії до інших штатів. Про це йдеться в матеріалі Forbes, опублікованому напередодні голосування виборців щодо податку на багатство для мільярдерів.
Ініціатива, відома як Proposition 40, передбачає одноразовий податок у розмірі 5% від активів для жителів штату, чиї статки перевищують 1 мільярд доларів. Прихильники ініціативи, зокрема профспілка, що її просуває, заявляють, що податок може принести до 100 мільярдів доларів доходів і частково компенсувати федеральні скорочення фінансування охорони здоров'я. Автори ініціативи вказують, що навіть після оподаткування найбагатші жителі штату залишаться серед найзаможніших людей світу, зокрема завдяки буму штучного інтелекту.
Противники ініціативи попереджають, що податок може вплинути на економічне зростання та стартапи. За їхніми словами, він змусив би засновників продавати значні частини своїх компаній і згодом призвів би до відтоку багатих людей до інших штатів, що в довгостроковій перспективі зменшило б надходження до бюджету. Саме цей аргумент, за даними Forbes, підкріплюється фактом переїзду мільярдерів, які вже покинули Каліфорнію.
Водночас за межами цієї дискусії розгорнулася й інша дискусія про податкову систему штату. Економісти Принстонського університету Овен Зідар і Чиказького університету Ерік Звік, автори книги «The Everywhere Millionaire», вважають, що більшим джерелом недооподатковуваного багатства є не мільярдери, а нерухомість. У своїй колонці в New York Times вони назвали «первородним гріхом» податкової структури Каліфорнії Proposition 13, ухвалений у 1978 році закон, який переписав правила володіння нерухомістю.
Proposition 13 обмежив податок на нерухомість 1% від оціночної вартості, дозволив щорічне підвищення не більш ніж на 2% і переоцінку до ринкової вартості лише після продажу або суттєвого ремонту. Закон ухвалили в межах ширшого податкового бунту напередодні обрання Рональда Рейгана президентом. Після цього штат шукав інші джерела доходів і все більше покладався на оподаткування доходів, зокрема прибутків від капіталу. Нині Каліфорнія має найпрогресивнішу систему прибуткового оподаткування в країні з максимальною ставкою 13,3%. Разом із федеральними податками сукупна ставка може перевищувати 50%.
За розрахунками Зідара і Звіка, середній податок на нерухомість у Каліфорнії становить лише 0,8% вартості майна, тоді як у Техасі — в середньому 2%. Якби Каліфорнія зрівнялася з Техасом, загальні надходження від податку на житлову нерухомість, за їхніми оцінками, зросли б більш ніж удвічі, а ціни на житло знизилися б приблизно на 13%. Водночас вони визнають, що скасування Proposition 13 викличе невдоволення виборців, адже багато власників зіткнулися б із значним зростанням податків.
Колишня радниця Білого дому з економічних питань Лаура Тайсон і колишній головний економічний радник губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома Ленні Мендонка застерігають, що мільярдери дуже чутливо реагують на податки на спадщину під час вибору місця проживання. Вони зазначили, що шість мільярдерів, які мали б сплатити близько чверті очікуваних надходжень за Proposition 40, уже покинули штат до запланованої дати набрання ініціативою чинності. Крім того, за їхніми словами, новий і неперевірений метод оподаткування всіх активів може спричинити «хвилю судових позовів», через що обіцяне фінансування стане ненадійним.
Тайсон і Мендонка пропонують інший підхід: підвищувати податки на капітальний дохід, який живить багатство, а не оподатковувати самих мільярдерів. Серед можливих кроків вони називають вищі ставки корпоративного податку, оподаткування реалізованих і нереалізованих прибутків від капіталу, закриття найбільш очевидних лазівок, зокрема для carried interest, та збільшення податків на спадщину.