Українська акторка Ніна Набока, відома своїми ролями в народних комедіях та глибоких драмах, в інтерв'ю розповіла про особисті випробування, які випали на її долю: від втрати рідного дому на Донбасі до прощання з трьома чоловіками. Попри пережите, артистка зберігає самоіронію та чітку громадянську позицію, не соромлячись критикувати публічних людей за недоречну розкіш під час війни.
Найбільшим болем для акторки залишається зруйноване рідне село та батьківський дім у Кураховому на Донеччині. За її словами, російські обстріли не пощадили навіть родинного кладовища, де поховані її діди, прадіди та батьки. «Немає мого батьківського будинку, розбили. Це село, де мої хрещені, діди, прадіди й батьки поховані. І навіть туди прилітало, на кладовище. Оце трагедія в житті», — зізнається Набока. Вона досі мріє повернутися, щоб посидіти на лавочці та зустріти знайомих, але розуміє, що зараз це неможливо.
У розмові акторка приділила багато уваги спогадам про дитинство, яке вважає найщасливішим періодом життя. Вона розповіла, що з п'яти років виступала на сцені сільського клубу, через що її називали «Нінка-артистка». Рішення стати акторкою визріло само собою, і батьки, які не мали стосунку до мистецтва, поставилися до цього з розумінням. Набока з теплотою згадує свою матір, яка, попри складне походження з розкуркуленої родини, дуже любила читати та прищепила дітям любов до книжок.
Окремо акторка зупинилася на темі домашнього насильства, яке пережила у першому шлюбі. Вона наголошує, що жінки ніколи не повинні терпіти підняття руки, і закликає не мовчати про такі випадки. Цей досвід став частиною її життєвої мудрості, якою вона готова ділитися з іншими, аби застерегти від помилок.
Говорячи про війну, Ніна Набока згадала, що в перші дні повномасштабного вторгнення серйозно розглядала можливість мобілізації на тилові посади. Вона була готова готувати їжу та прати речі для захисників, аби бути корисною. Це бажання, за її словами, було цілком щирим, адже вона не могла залишатися осторонь.
Водночас акторка жорстко засудила публічних людей та колег, які під час війни виставляють у соцмережах розваги, розкішний відпочинок за кордоном чи вечірки в барах. Таку поведінку вона вважає недоречною та такою, що викликає сором. На її думку, в умовах, коли гинуть люди та руйнуються міста, демонстрація розкішного життя є проявом неповаги до тих, хто воює та страждає.
Не оминула Набока й професійних розчарувань. Вона висловила обурення через те, що її драматична роль у фільмі «Тривала втеча» досі не представлена українському глядачеві через брак фінансування. Акторка вважає, що ця робота заслуговує на увагу, адже вона дозволила їй розкритися з нового боку, показавши глибину драматичного таланту.
Окремо в інтерв'ю порушувалася тема втрати зв'язку з родичами на Кубані. За словами Набоки, через вплив пропаганди вони повністю втратили зв'язок, і спілкування стало неможливим. Вона з болем констатує, що рідні люди опинилися по різні боки інформаційного фронту, і це додає ще один біль до її переживань.
Ніна Набока також поділилася спогадами про своїх сестер, з якими, попри різні життєві шляхи, зберігає надзвичайно теплі стосунки. Старша сестра Валентина прищепила їй любов до театру, а молодша Наталка, яка зараз у Новій Зеландії, залишається для неї найріднішою людиною. Війна розкидала родину по світу, але, за словами акторки, це не зруйнувало їхнього родинного зв'язку.