Співробітники дедалі рідше вдають, що володіють штучним інтелектом, але натомість у них сформувалася небезпечна звичка — надмірна впевненість у власних навичках роботи з ШІ. Такі результати третього щорічного опитування WalkMe «AI at Work Pulse Survey», проведеного компанією Propeller Insights серед 2037 працюючих американців.
Частка тих, хто визнає, що вдавав знання ШІ на нарадах, знизилася з 45,2% у 2025 році до 28,3% у 2026-му. Кількість працівників, які видають згенеровану ШІ роботу за власну, впала з 48,7% до 32,5%. Водночас 90% опитаних заявляють, що почуваються впевнено під час використання ШІ, хоча лише 24,6% кажуть, що інструмент працює з першої спроби. Половина респондентів зізналася, що витрачає більше часу на спроби змусити ШІ виконати завдання, ніж знадобилося б на ручну роботу.
Співзасновник і генеральний директор WalkMe Ден Адіка пояснює, що працівники не стали чеснішими — вони просто перестали відчувати потребу приховувати незнання, бо щиро вірять у власну компетентність. Цю тезу він проілюстрував прикладом із конференції SAP у Мадриді, де лише двоє з присутніх підняли руки на питання про реальне використання ШІ, хоча опитування показувало 8%.
Адіка наголошує, що така впевненість не підкріплена фінансовими показниками. Якщо компанія з 50 тисячами працівників має економити 200 тисяч годин на місяць, це мало б приносити 4–5 мільйонів доларів заощаджень. «Цього немає. Це не конвертується в реальну економію», — зазначає він. Люди відчувають, що ШІ економить час, але не можуть пов’язати це з реальними бізнес-результатами.
Частина проблеми — у подвійних стандартах оцінки помилок. «Усі очікують, що ШІ буде досконалим. Якщо ШІ помиляється в 1% випадків, а людина — у 10%, уся увага прикута до помилки ШІ», — каже Адіка. Цей розрив сягає й керівництва: 53,6% працівників вважають, що старші керівники не до кінця розуміють стратегію ШІ, яку публічно просувають.
Особливу небезпеку Адіка вбачає в тому, що компанії просять працівників передавати власний досвід у систему, яку він називає «мозком компанії». Це спільний шар пам’яті, що дозволяє агентам ШІ діяти як досвідчені співробітники. За його словами, керівник, якому раніше потрібна була команда з 10 людей, після навчання ШІ може обійтися двома фахівцями та однією людиною, що перевіряє роботу. «Тепер ви можете скоротити команду з 10 до трьох», — пояснює він.
Це ставить працівників у пастку: чим ретельніше вони навчають ШІ виконувати свою роботу, тим менш потрібними стають самі. «Вони переносять усі свої знання в ШІ. Тепер ШІ може робити це замість них. Їх можуть звільнити. Це замкнене коло», — зазначає Адіка.
Стандартна корпоративна відповідь на погані результати ШІ — додаткове навчання — на думку Адіки, не працює, бо надмірна впевненість заважає людям записуватися на курси. Він радить ставитися до навчання ШІ так само, як до онбордингу нового працівника, що триває два-три місяці. Опитані ж назвали ефективнішими інтеграцію ШІ з наявними застосунками (33,7%) та підказки прямо в інструментах (30,2%), аніж окремі тренінги.
Технічний директор WalkMe KJ Kusch зазначає, що всі — від новачків до керівників — навчаються роботи з ШІ в реальному часі. На думку Адіки, головна проблема часто криється не в психології, а в технічній інфраструктурі: інструменти, які бездоганно працюють на демонстраціях, стикаються з перешкодами в реальних системах дозволів компаній.