Європа в серпні 1939 року стояла на порозі великої війни, але остаточний поштовх до катастрофи, як зазначають історики, був зроблений не в Берліні, Лондоні чи Парижі, а в кабінетах Кремля. Саме 23 серпня 1939 року нарком закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов і міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп підписали в Москві договір про ненапад, який увійшов в історію як пакт Молотова — Ріббентропа.
Публічна частина угоди декларувала відмову від агресії між двома країнами, однак справжнє значення документа полягало в секретному додатковому протоколі. Цей таємний додаток визначав сфери впливу СРСР і Третього Рейху у Східній Європі, фактично санкціонуючи поділ Польщі та встановлюючи радянські інтереси в Прибалтиці, Фінляндії та Бессарабії. Саме ця домовленість, на думку дослідників, розв'язала руки Гітлеру для нападу на Польщу, який відбувся вже 1 вересня 1939 року.
Для нацистської Німеччини пакт мав стратегічне значення, оскільки гарантував нейтралітет СРСР під час німецької агресії на сході. Гітлер отримав можливість уникнути війни на два фронти, якої він найбільше побоювався, і зосередити всі сили проти Польщі, а згодом і проти західних союзників. Для Сталіна ж угода давала час на переозброєння Червоної армії та можливість відсунути західні кордони СРСР, що й було реалізовано через приєднання західноукраїнських і західнобілоруських земель у вересні 1939 року.
Підписання пакту стало дипломатичною несподіванкою для світової спільноти, адже ще напередодні СРСР і Німеччина перебували в стані ідеологічного протистояння. Переговори між Москвою та західними демократіями про створення системи колективної безпеки зайшли в глухий кут, і Кремль обрав угоду з Берліном. Цей вибір, як підкреслюють історики, зруйнував можливість створення єдиного антигітлерівського фронту та прискорив початок Другої світової війни.
Наслідки пакту Молотова — Ріббентропа виявилися трагічними для мільйонів людей у Східній Європі. Радянський Союз, скориставшись домовленостями, окупував східні території Польщі, а згодом анексував Литву, Латвію та Естонію. Водночас для України ця угода означала об'єднання українських земель у складі однієї держави, однак ціною цього стали масові репресії, колективізація та встановлення тоталітарного режиму на західноукраїнських територіях.
Сучасна історична наука та українська влада офіційно засуджують пакт Молотова — Ріббентропа як злочинний акт, що розв'язав руки нацистській Німеччині та призвів до найкривавішої війни в історії людства. Верховна Рада України ще 2006 року визнала цей документ незаконним, а в сучасній історіографії його оцінюють як приклад цинічної великодержавної політики, що ігнорувала право народів на самовизначення.
Пам'ять про події серпня 1939 року залишається важливим уроком для сучасної Європи, яка знову стикається з викликами безпекової архітектури континенту. Історія пакту демонструє, як таємні домовленості між авторитарними режимами можуть кардинально змінити баланс сил і призвести до гуманітарної катастрофи, наслідки якої відчуваються десятиліттями.