Попри офіційний курс на масову роботизацію фронту, жодна із семи шкіл наземних роботизованих комплексів (НРК), сертифікованих Міністерством оборони ще в листопаді 2025 року, не отримала за рік жодної гривні державної компенсації за навчання операторів. Механізм виплат, прописаний у постанові уряду, досі не запрацював через бюрократичний глухий кут між відомствами.
Про це в колонці для РБК-Україна розповів засновник Школи НРК, офіцер батальйону НРК 3-ї ОШБр Третього армійського корпусу Віктор Павлов. За його словами, сертифікація шкіл відбулася, але оплата їхньої роботи так і не розпочалася. Державні екзаменатори приїздять до шкіл, приймають іспити та підписують випускникам рекомендації на присвоєння військово-облікових спеціальностей, однак виплати за ваучерами існують лише на папері.
Україна офіційно взяла курс на масштабну роботизацію фронту. У квітні президент Володимир Зеленський доручив Міноборони та Генштабу забезпечити постачання Силам оборони щонайменше 50 тисяч наземних роботизованих комплексів цього року. За даними Міноборони, з початку 2026 року держава вже законтрактувала понад 22 тисячі НРК — майже вдвічі більше, ніж за весь 2025 рік. Індустрія, якої ще кілька років тому фактично не існувало, перетворюється на важливий елемент захисту піхоти.
Однак у цій технологічній стратегії є критична вразливість. Робот без підготовленого оператора та без інженера, який здатен налаштувати його до виконання місії чи повернути до життя після обстрілу, — це просто залізо на складі. Якщо темпи виробництва техніки випереджатимуть темпи підготовки людей, головним гальмом роботизації фронту стане не дефіцит платформ, а критичний брак кваліфікованих кадрів. Щоб доукомплектувати вже наявні підрозділи НРК і розгорнути нові, потрібні тисячі підготовлених операторів та інженерів.
Ще восени 2024 року уряд запустив експериментальний проєкт із сертифікації приватних шкіл БПЛА та оплати послуг навчання операторів (постанова №1129). Наприкінці серпня 2025-го Кабмін ухвалив зміни до цього документа (постанова №1047), розширивши процедуру сертифікації та фінансування також на наземні роботизовані та водні комплекси. Держава задекларувала ринкову модель: приватні школи проходять аудит, отримують сертифікацію Міноборони, а фінансування їхньої роботи відбувається через систему державних ваучерів. Гроші мали йти за бійцем.
Уже 19 листопада 2025 року Міністерство оборони звітувало про сертифікацію перших семи приватних шкіл НРК. В офіційному релізі відомства стверджувалося, що до кінця 2025 року держава оплатить навчання в сертифікованих школах тисячам військових, що дозволить масштабувати використання НРК на полі бою. Однак із моменту ухвалення реформи минуло 12 місяців, а програма фінансування навчання не просто забуксувала — вона навіть не зрушила з місця.
Постанова №1129 описує процес отримання оплати послуг навчання операторів дронів так: держзамовник публікує запит цін на навчання; школи подають свою калькуляцію; укладається державний контракт; під контракт випускають ваучери; військовий обирає школу й навчається; школа отримує оплату постфактум, після іспиту й сертифікації. Але щоб запустити механізм, оголосити запит цінових пропозицій у шкіл та випустити ваучери, потрібна офіційно сформована та затверджена оперативна потреба від Генерального штабу.
Військове керівництво має чітко визначити, скільки операторів логістичних, інженерних чи бойових роботів конкретних типів потрібно підготувати. Без цього фінансовий ланцюжок юридично неможливо запустити. Як зазначає Павлов, державні ваучери не доходять до шкіл просто тому, що самого запиту на їхнє створення в бюрократичній природі досі не виникло. Закладене в постанові формулювання про те, що державний замовник купує послуги з підготовки та підвищення кваліфікації операторів «за наявності відповідних бюджетних асигнувань», перетворилося на замкнене коло: кошти на програму не виділяються, оскільки юридично досі не сформовано офіційного державного замовлення на таку підготовку.
Поки державний механізм гальмує, школи продовжують працювати. Лише за перші шість місяців 2026 року Школа НРК навчила 784 курсанти, з них 290 закінчили поглиблений військовий курс. За минулий рік школа підготувала близько 1200 людей, серед них — 236 військових, які пройшли повноцінний поглиблений курс. Вони евакуюють поранених, доставляють боєприпаси, воду й провізію, працюють з НРК там, де ризик для людини критичний. Інфраструктуру, техніку та запчастини школа утримує виключно завдяки благодійним фондам, волонтерським донатам і ресурсам бригади.
Окремою проблемою є підготовка інженерів для обслуговування й ремонту НРК. Цей напрям узагалі не передбачений чинною редакцією урядових постанов, тож нову інженерну школу також фінансують за власний кошт. Без вирішення цих питань, як наголошує засновник школи, роботизація фронту може зіткнутися з критичним браком кваліфікованих кадрів, що стане серйозним викликом для обороноздатності країни.