Будь-які слова Володимира Путіна про можливе завершення війни швидко привертають увагу, особливо коли паралельно з'являються очікування нового дипломатичного руху з боку США. Однак попередні подібні заяви Кремля вже не раз супроводжувалися не деескалацією, а новим посиленням російських атак по Україні. Політологи наголошують: важливо аналізувати не лише самі слова, а й контекст, у якому вони звучать.
За словами експерта, Путін свідомо уникає конкретики, коли говорить про «фінальний етап» війни. Він не уточнює, які саме умови вважає прийнятними для завершення бойових дій, і не згадує про територіальну цілісність України. Натомість риторика Кремля залишається незмінною: Москва продовжує наполягати на власних ультимативних вимогах, які Київ та західні партнери вважають неприйнятними.
Політолог вказує на приховані деталі, які свідчать про те, що заяви про мир можуть бути лише тактичним маневром. Зокрема, паралельно з розмовами про переговори Росія нарощує військові зусилля, зокрема залучає ресурси союзників. Так, на засіданні Генасамблеї ООН представник Південної Кореї Чжу Хун Са заявив, що військова співпраця між Росією та Північною Кореєю, включно з передачею балістичних ракет і розгортанням військ, є порушенням резолюцій Ради Безпеки ООН і лише затягує війну в Україні.
Дипломат наголосив, що попри неодноразові заклики припинити таку співпрацю, вона триває без змін. За даними ООН, у липні через атаки РФ загинули щонайменше 437 цивільних, ще понад 2600 отримали поранення — це найвищий показник із травня 2022 року. Представник Південної Кореї також звернув увагу на становище людей на тимчасово окупованих територіях, зокрема на питання повернення примусово переміщених дітей.
Експерти зауважують, що Кремль використовує мирну риторику як інструмент тиску на міжнародну спільноту, намагаючись створити враження готовності до діалогу. Однак відсутність конкретних кроків, як-от припинення обстрілів цивільної інфраструктури чи виведення військ, свідчить про протилежне. Заяви про «фінальний етап» можуть бути спробою закріпити поточну лінію фронту та змусити Україну погодитися на заморожування конфлікту на невигідних умовах.
Водночас аналітики нагадують, що попередні «мирні ініціативи» Москви зазвичай супроводжувалися ескалацією. Тому заклики не довіряти словам, а оцінювати лише реальні дії, звучать дедалі частіше як в Україні, так і серед західних партнерів. Питання завершення війни, зазначають вони, залежатиме не від риторики Кремля, а від здатності України та її союзників утримувати тиск на Росію на полі бою та в дипломатичній площині.