Російська воєнна економіка швидко розширила державні закупівлі, виробництво безпілотників і оборонні контракти. Але разом із грошима зросла й залежність менеджерів від силового контролю. Розслідування «Пладрома» зібрало кілька справ 2025–2026 років, які добре показують цей ризик.
Юрій Козаренко очолював «Транспорт будущего» та в січні 2025 року демонстрував Володимиру Путіну виробництво безпілотників. Уже в травні 2026 року колишнього гендиректора взяли під варту за обвинуваченням в особливо великому шахрайстві. Публічна фабула справи поки не дозволяє говорити, що йдеться саме про оборонний контракт, але для ринку важливий сам сигнал: доступ до стратегічного проєкту не захищає керівника від кримінального переслідування.
У Бурятії справа директора «Аэрокома» Віктора Янькова безпосередньо стосується поставок комплексів БПЛА для бойових завдань. Влада регіону повідомляла про обвинувачення на 54,6 млн рублів. На Кубані слідство в межах справ проти колишніх чиновників виявило нові епізоди, пов’язані із закупівлею безпілотників для військових.
Для великих оборонних корпорацій ситуація не менш показова. Генерального директора «Красмаша» Олександра Гаврилова навесні заарештували у справі про розтрату та хабар в особливо великих розмірах. Незадовго до цього він подав документи на праймеріз «Єдиної Росії». Заступника гендиректора «Уралвагонзавода» Дмитра Семізорова взяли під варту за обвинуваченням у розтраті під час виконання державного оборонного замовлення.
У випадку Семізорова навіть сама компанія попереджала, що його відсутність може негативно вплинути на виконання оборонного замовлення. Прокуратура не підтримала арешт, однак суд обрав СІЗО. Для менеджменту це важливий прецедент: операційна цінність керівника для державного контракту не гарантує м’якшого процесуального рішення.
Такий режим створює специфічну модель корпоративного ризику. Компанія може отримувати державні гроші, пріоритетне фінансування та політичну підтримку, але водночас її керівники залишаються залежними від рішень силових органів. У звичайній корпоративній системі ризики намагаються описати договорами, аудитом і процедурами. У патрональній системі формальні правила співіснують із персональним доступом до центрів влади — і цей доступ може швидко втратити цінність.
Схожа логіка помітна й у політичному секторі. «Яблоко» залишалося зареєстрованою партією та наприкінці липня отримало реєстрацію федерального списку на вибори. 10 серпня Верховний суд її скасував. Тобто навіть формальний допуск до процедури не став стабільним активом.
Для українського бізнесу та інвесторів, які оцінюють російську економіку через санкції, конкуренцію чи майбутні ризики відновлення торгівлі, ця картина важлива. Воєнний попит справді створив у РФ великі ринки для виробників техніки, дронів і компонентів. Але ці ринки працюють у системі, де політична близькість може прискорити контракт і водночас не захистити від наступного рішення держави.