Сім років тому Україна законодавчо дозволила приватну космічну діяльність. Сьогодні, попри повномасштабну війну, українські підприємці розробляють ракетні двигуни, створюють супутники та формують власні космічні програми. Одним із нових учасників галузі стала Ukrainian Private Space Agency, приватна космічна агенція, створена 2026 року за участі українських і європейських інвесторів.
2 жовтня 2019 року Верховна Рада ухвалила закон, значення якого виявилося набагато ширшим за його непримітну назву — «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання космічної діяльності». За документ № 143-IX проголосували 308 народних депутатів. 29 жовтня його підписав президент Володимир Зеленський, а 29 січня 2020 року нові правила набули чинності. Уперше за роки незалежності українські приватні підприємства отримали повноцінний доступ до космічної діяльності, зокрема до розробки, випробувань і експлуатації ракет-носіїв.
До цього космічна галузь існувала переважно в державній моделі. Україна мала величезну наукову й інженерну спадщину: ракетобудівні підприємства Дніпра, конструкторське бюро «Південне», «Південмаш», виробничі потужності та фахівців, які брали участь у створенні складної космічної техніки. Водночас система трималася на державних підприємствах, державних програмах і бюджетному фінансуванні, тож приватний капітал не міг на рівних працювати в усіх напрямах космічної діяльності.
Закон 2019 року змінив цю конструкцію. Тепер підприємства різних форм власності мають право займатися космічною діяльністю. Для приватних учасників передбачено систему декларування, а для окремих операцій, зокрема запусків ракет, випробувань космічної техніки та керування апаратами на орбіті, встановлено спеціальні дозвільні процедури. Це не означало, що будь-який підприємець міг завтра запустити ракету з власного подвір'я. Космос залишився суворо регульованою сферою, але державну монополію було усунено. Саме тоді в Україні з'явилися законодавчі передумови для розвитку власної індустрії NewSpace, нового покоління космічних компаній, у яких ініціатива, технології та інвестиції походять не лише від держави. Подібним шляхом раніше розвивалася американська космічна галузь: такі компанії, як SpaceX і Rocket Lab, показали, що приватний капітал здатен не лише брати участь у державних програмах, а й створювати самостійну космічну інфраструктуру.
Повномасштабне російське вторгнення надало космічним технологіям зовсім інше значення. Супутникові зображення, спостереження за земною поверхнею, геопросторова аналітика та супутниковий зв'язок перетворилися з інструментів наукових досліджень на важливі елементи національної безпеки та економічної стійкості. Супутники відстежують стан сільськогосподарських угідь, рух хмар, лісові пожежі, наслідки повеней, руйнування інфраструктури та зміни земної поверхні. Радіолокаційні апарати здатні отримувати зображення навіть уночі й за щільної хмарності. Для аграрної країни, якою є Україна, це не абстрактна наука: від якості космічних даних можуть залежати прогнози врожайності, управління земельними ресурсами, логістика, екологічна безпека та робота великих галузей економіки.
Водночас виявилася суттєва проблема. Україна десятиліттями брала участь у створенні ракет і космічних апаратів, але так і не сформувала повноцінне національне супутникове угруповання, здатне самостійно й безперервно забезпечувати країну необхідними даними. Спроби були: у різні роки Україна запускала власні супутники дистанційного зондування Землі. Останнім апаратом серії став «Січ-2-30», виведений на орбіту в січні 2022 року. Проте програма не забезпечила очікуваного сталого розвитку національної системи космічного спостереження.
Під час війни країна отримала доступ до сучасних супутникових даних завдяки міжнародним партнерам. Особливо відомим став проєкт «Народний супутник»: у серпні 2022 року фонд Сергія Притули уклав угоду з фінською компанією ICEYE, яка надала Україні можливості радіолокаційного супутникового спостереження. У січні 2026 року ICEYE оголосила про подальше розширення співпраці з українською стороною. Ця допомога є надзвичайно важливою, але вона водночас показала принципову різницю між доступом до чужої інфраструктури та володінням власною. Можна купувати супутникові знімки, отримувати дані від партнерів і брати участь у міжнародних дослідницьких програмах. Проте стратегічна незалежність починається тоді, коли країна набуває власних технічних можливостей отримувати, обробляти й використовувати космічну інформацію. Саме в цьому напрямі сьогодні розвивається український приватний космос.
16 липня 2026 року, у розпал повномасштабної війни, було засновано Ukrainian Private Space Agency, UPSA, Українську приватну космічну агенцію. За новим проєктом стоїть непублічна група українських і європейських інвесторів. Агенція створена на основі приватної ініціативи та входить до структури Haydamax. Її завдання полягає у формуванні самостійних українських компетенцій у сфері космічних технологій, обробки даних і перспективної космічної інфраструктури. UPSA не є державним органом і не претендує на заміну Державного космічного агентства України. Ідеться про принципово іншу модель, у якій приватна ініціатива доповнює державну політику, а не замінює її.