Wireva

Колишній продакт-менеджер Jooble став військовим перекладачем на навчаннях української армії за кордоном

Руслан Бокач, родом із Чернігова, який працював у ІТ, тепер перекладає для українських військових під час навчань за кордоном.

Колишній Product Manager компанії Jooble Руслан Бокач залишив ІТ-сферу і працює військовим перекладачем на закордонних навчаннях української армії. Його історія показує, як людина з технологічним досвідом знаходить себе в зовсім іншій ролі, не відмовляючись від попередніх інтересів.

Бокач родом із Чернігова. З 2023 року він разом із дружиною та сином, який ходить до школи, живе в Норвегії. У студентські роки він був співзасновником театру тіньових ляльок «Verba», тож театральний досвід був у нього задовго до переходу в IT. Сам вхід у галузь відбувся під час пандемії COVID-19, коли він почав працювати як менеджер проєктів.

Згодом Бокач просунувся до посади продакт-менеджера і працював у Jooble, а минулого року залишив цю посаду. Далі він став перекладачем для українських військових, які проходять підготовку за кордоном. Це поєднало його мовні навички з потребами армії в період, коли українські підрозділи дедалі частіше беруть участь у навчаннях із партнерами.

Історія Бокача збігається з ширшою дискусією про роль приватного сектора у військовій сфері. Ігор Федірко в інтерв'ю виданню AIN говорив про постанову Кабміну № 875, яка відновила експорт української зброї. За його словами, приватні виробники переважно не користуються цим механізмом. Серед причин він називає вимогу передоплати в розмірі 20–30 %, яка стримує бажання укладати угоди, а також мінімальний поріг у 15 мільйонів гривень (близько 300 тисяч євро), що блокує невеликі пробні замовлення.

Федірко зазначає, що понад 90 % схвалених експортних дозволів отримали державні оборонні підприємства, тоді як приватні фірми становлять близько 70 % української оборонної промисловості. Саме тому, на його думку, обмеження для приватного бізнесу мають прямі наслідки для всього оборонного сектору.

Федірко попереджає, що після війни, ймовірно, вціліють лише 10–20 українських оборонних компаній. Він також вважає малоймовірним, що європейські оборонні гіганти купуватимуть українські оборонно-технологічні компанії. Серед рішень він радить створювати спільні підприємства з іноземними партнерами та ухвалити чітку державну політику експорту, яка б врахувала інтереси приватних виробників.

Історія Руслана Бокача та аналіз Федірка стосуються різних боків одного процесу: людського ресурсу і промислового потенціалу. Перший приклад показує, як фахівці з досвідом у ІТ та культурі знаходять місце в armed-сфері, а другий — які інституційні умови визначатимуть, чи зможе українська оборонна індустрія зберегти свої позиції після війни.

Same event, other desks

Story file →