Законопроєкт про інституційну незалежність органів прокурорського самоврядування, який має передбачити конкурсний відбір майже всіх керівників прокуратури, може бути розглянутий Верховною Радою 10 листопада 2026 року. Проте експерти та окремі депутати сумніваються, що документ справді позбавить відомство залежності від політиків і керівництва Офісу генпрокурора.
Реформа прокуратури почала обговорюватися після гучної справи Кравченка восени цього року. Європейська комісія наполягає, що генерального прокурора має обирати незалежний конкурс, а також вимагає конкурсного відбору для інших керівних посад, що позбавило б призначення напряму від влади. Законопроєкт №16144 мав би відповісти на ці вимоги, оскільки передбачає, що практично всіх керівників прокуратури обиратимуть на конкурсах.
Ключовим інструментом самоврядування мала стати Рада прокурорів. Вона налічує 15 членів: 10 представників регіональних і районних прокуратур, двох — з Офісу генерального прокурора, одного — зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та двох науковців. Раду створили у 2014 році на вимогу Венеціанської комісії, однак вона почала працювати лише у 2016-му. Експерти зазначають, що члени Ради залежать від керівництва і уникають конфліктів із генеральним прокурором. Після призначення Рябошапки у 2019–2020 роках, за даними експертів, ради фактично виконували побажання генпрокурора.
Масштаб завдання викликає питання. За попередніми даними, понад 1900 керівних посад потребуватимуть конкурсів, і експерти вважають, що 15 членів Ради не зможуть провести їх по всій країні. Згідно із законопроєктом, комісії з відбору складатимуть шість провідних прокурорів і один член Ради. Етична рада, яка перевірятиме членів Ради, також, на думку експертів, перебуватиме під домінуванням прокурорів. До того ж у ній немає міжнародних експертів із правом голосу — ані в тимчасовій, ані в постійній моделі.
Колишній генпрокурор Руслан Рябошапка назвав законопроєкт способом зберегти концентрацію влади в руках генерального прокурора. У своєму плані 2020 року він пропонував національну раду з 11 членів, де лише п’ятеро були б прокурорами, а також окремі комісії з відбору, оцінювання та дисциплінарні комісії з паритетом прокурорів і сторонніх. За його словами, таку реформу заблокували потужні внутрішні інтереси та частина депутатів, і, на його думку, вона зачіпала справи олігархів. Рябошапка наголошує, що без паритету сторонніх у дисциплінарних органах прокуратура залишатиметься закритою для зовнішнього контролю.
Позицію влади пояснив співрозмовник із президентської команди: ідеться лише про дорадчу групу, яка пропонує президенту списки кандидатів, а не про орган, що безпосередньо призначає прокурорів. Голова антикорупційного комітету Ради Радіна, своєю чергою, зазначила, що не знає жодного випадку, коли система ефективно реформувала б саму себе. За її оцінкою, законопроєкт навряд чи суттєво змінить роботу прокуратури в найближчому майбутньому, і сумнівається в його реальному впливі на кримінальне переслідування. Уряд, який ініціював документ, на запит «Української правди» на момент публікації не відповів.