Економічна політика адміністрації Дональда Трампа дедалі більше нагадує підхід, який він сам гостро критикував під час кампанії 2024 року. Тоді Трамп обіцяв «викинути байденоміку» і запровадити «MAGAnomics», а також покласти край «інфляційній спіралі смерті». Через двадцять місяців після початку його другої каденції, напередодні проміжних виборів, економічна команда Білого дому змушена визнавати: сукупні показники не переконують американців, які щодня відчувають тиск цін.
Директор Національної економічної ради Кевін Гассетт в ефірі CNN сформулював дилему адміністрації. «Якщо я скажу: люди помиляються, економіка чудова, то виглядатиме, ніби я нечутливий, — заявив він. — А якщо потім пояснюватиму, чому економіка чудова, то теж виглядатиме, ніби я нечутливий». Кілька років тому посадовці Байдена посилалися на низьке безробіття, зростання зарплат та інвестиції у виробництво, а кампанія Трампа наполягала: ці цифри нічого не варті, якщо родини не можуть дозволити собі продукти, оренду, авто чи житло.
Тепер міністр фінансів Скотт Бессент фактично повторює цю тезу. В інтерв'ю Axios він сказав, що адміністрація не повторить, як він це назвав, помилки команди Байдена — «розповідати американцям, як їм добре жилося». Водночас Бессент визнав, що «будь-які цифри досить сильні, крім headline-інфляції», яку частково пояснив цінами на енергоносії, пов'язаними з війною з Іраном, і спрогнозував, що цей шок «згасне». Слова «тимчасовий» він не вжив, хоча саме цей термін у 2021 році використовували Білий дім Байдена та Федеральний резерв.
Найважливіше визнання Бессента стосувалося тривалого ефекту цінового шоку. «Іноді я відчуваю себе лікарем швидкої допомоги, — сказав він. — Американських людей переїхала вантажівка інфляції». Економічно це слушно: нижча інфляція не означає нижчих цін, лише повільніше зростання від вищої бази. Домогосподарства, які пережили багаторічний стрибок витрат на їжу, житло, енергію та позики, не відчувають полегшення навіть якщо зарплати наздогнали новий рівень цін. Саме на цьому Трамп будував критику Байдена у 2024 році, заявляючи, що підвищення зарплат не має значення, «бо ціни зросли надто сильно».
Поточна картина робить цей розворот незручним. За даними, які навів CNN, зростання економіки у другому кварталі становило 2,2%, headline-інфляція — 3,4%, споживчі ціни у серпні зросли на 0,4%, у вересні створено 29 тисяч робочих місць, а безробіття сягнуло 4,2%. Іпотечні ставки нещодавно перевищили 7%. Це економіка, яка ще зростає, але не зменшила цінову тривогу і не забезпечила потужного найму.
Окремо адміністрація робила ставку на штучний інтелект як рушій продуктивності. Головний економіст Apollo Global Management Торстен Слок зазначив, що в даних продуктивності немає жодного сліду впливу ШІ. За його словами, скоригований показник сукупної факторної продуктивності Сан-Франциського ФРС трохи нижчий за нуль «без ознак прискорення від початку циклу капітальних витрат на ШІ». Випуск на годину зростає приблизно на 2,5%, що перевищує середній рівень після 2005 року, але Слок називає це ознакою поглиблення капіталу, а не технологічного шоку. Він нагадує: електрика та ІТ теж потребували десятиліття, щоб з'явитися в агрегованих показниках.
Голова Rockefeller International Ручір Шарма зазначає, що економіка ШІ створює «ефект Робіна Гуда навпаки», вигоду від якого отримують передусім найзаможніші 0,1%, потім 1%, далі 10% і аж потім решта. Для Трампа, який, за словами Шарми, перебудував Республіканську партію як інструмент антиістеблішментського гніву, це незручний збіг: його економіка має виразно верхівковий, антипопулістський характер.
Адміністрація має й контраргументи. Гассетт вказував, що тримісячний річний показник базової інфляції PCE становив 2% — цільовий рівень ФРС, а headline-інфляція — 1% завдяки падінню цін на продукти й бензин. Він також посилався на споживчі витрати, низькі первинні заявки на допомогу з безробіття та оцінку GDPNow від ФРС Атланти на рівні 4–5% зростання у третьому кварталі. Але це саме ті аргументи про траєкторію та фундаментальну силу економіки, які наводили прихильники байденоміки у 2023–2024 роках. Політична проблема залишається тією ж: кампанія Трампа зробила центральним критерієм не макропоказники, а відчуття родин.