Лише кожен п'ятий працівник довіряє керівництву своєї компанії у питанні використання даних про нього. Такі результати нового дослідження Gallup, яке пов'язує рівень цієї довіри безпосередньо із залученістю персоналу та продуктивністю.
Опитування показало, що більшість співробітників ніколи не отримували від роботодавця жодних пояснень щодо того, які саме дані про них збираються. Йдеться не лише про електронне листування, а й про фізичні показники — зокрема, дані про переміщення приміщеннями офісу через бейджі та картки доступу. Відсутність прозорості у цих процесах формує стійку недовіру до управлінської ланки.
Дослідження Gallup фіксує прямий зв'язок між довірою до використання даних і рівнем залученості працівників. Ті, хто розуміє, які дані збираються і з якою метою, демонструють вищу мотивацію та лояльність. Натомість відсутність комунікації з боку керівництва створює атмосферу підозри, яка знижує ефективність роботи команд.
Проблема набуває особливої гостроти на тлі стрімкого поширення технологій моніторингу на робочих місцях. Сучасні компанії дедалі частіше використовують аналітику активності, відстеження робочого часу та цифрові інструменти контролю. Проте, як свідчать дані Gallup, більшість організацій не супроводжують ці процеси належним інформуванням персоналу.
Для бізнесу це створює подвійний ризик. З одного боку, низька довіра підриває корпоративну культуру та ускладнює утримання талантів. З іншого — брак прозорості може призводити до юридичних ускладнень у юрисдикціях із суворими вимогами до захисту персональних даних. Експерти з управління персоналом наголошують, що відкритість щодо збору даних має стати стандартом корпоративної політики, а не винятком.
Дослідження також підкреслює роль безпосередніх керівників. Саме вони є тією ланкою, яка може пояснити працівникам мету збору інформації та зняти напругу. Однак, за даними Gallup, більшість менеджерів не отримують відповідних інструкцій від вищого керівництва і не мають ресурсів для такої комунікації.
У підсумку, компаніям, які прагнуть зберегти довіру колективу, доведеться переглянути підходи до внутрішніх комунікацій щодо даних. Прозорість у цій сфері перестає бути суто етичним питанням і стає практичним інструментом управління залученістю та продуктивністю.