Канцлер Німеччини та голова ХДС Фрідріх Мерц заявив, що боротиметься за збереження обох посад, попри історичну поразку партії на виборах у Мекленбурзі-Передній Померанії та невдачу в Берліні. Про це він сказав увечері в день виборів, виступивши з коментарем одразу після закриття дільниць.
У Мекленбурзі-Передній Померанії ХДС уперше в своїй 81-річній історії не подолав бар'єр і не потрапив до земельного парламенту. У Берліні партія поступилася першим місцем Лівій партії, і, за попередніми оцінками, може не увійти до складу нової міської влади. Мерц назвав результат у Мекленбурзі-Передній Померанії «катастрофою».
Уранці наступного дня в штаб-квартирі ХДС у Берліні зібралися спочатку президія партії, а згодом і ширше керівництво — федеральний виконавчий комітет. Головне питання порядку денного — чи зберігає Мерц підтримку партійного керівництва після провалу на виборах.
Заступник голови ХДС Карл-Йозеф Лауманн, який є міністром праці Північного Рейну-Вестфалії, перед початком засідань заявив журналістам: «Партійне керівництво стоїть за канцлером». Це був єдиний публічний коментар від члена президії перед зустріччю — решта керівників партії пройшли повз камери або заїхали до підземного паркінгу.
Голова фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Торстен Фрай, який зазвичай майже завжди спілкується з пресою, цього разу утримався від коментарів. Натомість керівниця апарату фракції Катаріна дус Сантус-Вінц в ефірі ARD «Morgenmagazin» запевнила, що депутати підтримують канцлера: «Фрідріх Мерц має нашу довіру. Він веде цю країну в абсолютно надзвичайні та абсолютно складні часи. Він — наш федеральний канцлер».
Традиційних початкових фотосесій на засіданні керівництва ХДС цього разу не було — через запізнення провідного кандидата від Берліна Штефана Еверса фотографів і операторів до зали не впустили.
Мерц, якого вважають співвідповідальним за фіаско, виступив із промовою, зачитаною з телесуфлера, яку він готував заздалегідь. У ній він закликав до продовження реформ і заявив, що нинішні завдання вимагають «хребта, стійкості та терпіння». «Я це забезпечу — як голова партії ХДС і передусім як федеральний канцлер нашої країни», — сказав він. Голови земельних організацій партії були поінформовані про цей виступ лише незадовго до нього.
Для продовження роботи на посаді канцлера Мерцу потрібна підтримка голів земельних партійних організацій, насамперед восьми прем'єр-міністрів земель від ХДС. Ще в середу за ініціативою прем'єр-міністра Рейнланд-Пфальцу Гордона Шнідера вони виступили зі спільною заявою на підтримку Мерца. У ній ішлося про те, що люди можуть розраховувати на вирішення їхніх проблем, і прем'єр-міністри разом із федеральним канцлером зроблять свій внесок у це.
Тепер ключовим є питання, чи підтвердять земельні очільники цю заяву. Увечері в неділю після засідання президії партії разом із Мерцом вони близько 20-ї години залишили Конрад-Аденауер-Хаус, щоб узгодити позицію в представництві землі Рейнланд-Пфальц. У зустрічі взяли участь семеро з восьми прем'єр-міністрів, а також голови земельних організацій Баден-Вюртемберга та Нижньої Саксонії Мануель Гагель і Себастіан Лехнер. Мер Берліна Кай Вегнер, який залишає посаду, за інформацією dpa, був відсутній.
Додатковим фактором ризику для Мерца залишається тиск із боку партійної бази. У ХДС згадують ситуацію, яка влітку призвела до відставки Єнса Шпана з посади голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі: тоді керівництво партії недооцінило обурення низів, і тиск зростав настільки стрімко, що відставка стала неминучою за кілька днів. Наразі публічно лунає лише одна вимога відставки Мерца — від голови Об'єднання середнього бізнесу та економіки (MIT) у Берліні Крістіана Греффа, який написав у соцмережі X: «Мерц має піти. Він не може ні керувати виконавчою владою, ні комунікувати».
Проти зміни канцлера на цьому етапі свідчить і відсутність плану подальших дій: немає єдиного кандидата на заміну, навколо якого могли б негайно об'єднатися всі. Серед потенційних наступників називають прем'єр-міністрів Північного Рейну-Вестфалії Гендріка Вюста (ХДС) і Баварії Маркуса Зедера (ХСС), які, однак, не мають особливо добрих стосунків між собою і мали б спершу домовитися. Особливо щодо Вюста кажуть, що канцлерство на цей момент було б для нього не надто бажаним.