Голова Федеральної резервної системи США Кевін Ворш під час щорічного виступу на симпозіумі в Джексон-Гоул зосередився на інфляції, однак звернув увагу на несподіваний показник, який може свідчити про те, чи виправдовує штучний інтелект очікування бізнесу щодо зростання продуктивності. Йдеться про ціни на токени — одиниці виміру обсягу даних, які обробляють моделі AI, і за споживання яких багато компаній виставляють рахунки клієнтам.
Ворш назвав штучний інтелект потенційним «новим фактором виробництва» та поставив питання, чи готові замовники платити премію за токени найсучасніших моделей, тоді як ціни на старіші версії падають до рівня граничних витрат. Це не означає, що ціни на токени стають новим індикатором для монетарної політики ФРС, але вони можуть розкрити, як розвивається економіка штучного інтелекту.
Головний економіст EY Parthenon Грегорі Дако зазначив, що Ворш, схоже, розглядає ціни на токени як вікно в еволюцію AI-ринку, яке дає змогу оцінити конкуренцію між постачальниками, різницю в якості моделей, цінові стратегії та вартість обчислювальних потужностей. Водночас інтерпретація цих цінових сигналів не є однозначною.
Падіння цін на токени може свідчити про два протилежні сценарії. Якщо моделі стають потужнішими, але дешевшими, бізнес може отримувати більше результатів на кожен витрачений долар, що вказує на реальний приріст продуктивності. Натомість, якщо моделі стають дедалі взаємозаміннішими, постачальники змушені конкурувати ціною, що може сигналізувати про комодитизацію технології та ставити під сумнів доцільність величезних капіталовкладень у AI.
Технологічний аналітик і видавець Innovation Investor Люк Ланго наголосив, що саме цінова влада на передовому краї технологій, а не зростання обсягів використання, стає реальним показником того, чи створює штучний інтелект цінність, чи лише поглинає капітал. Для фінансових директорів витрати на токени вже стали одним із головних питань вартості.
Для компаній, які інвестують у AI, ціни на токени є прямим вхідним витратним показником. Однак нижча вартість не обов’язково означає вищу віддачу. Дако зауважив, що для фінансових директорів актуальнішим є питання, чи генерує впровадження штучного інтелекту вимірювані здобутки у продуктивності, покращує маржу або створює нові джерела доходу.
Це підводить до ширшої проблеми, яку порушив Ворш: економіка штучного інтелекту в кінцевому підсумку залежатиме від того, скільки цінності він створює та хто її привласнює. Спостереження за цінами на токени може стати для бізнесу практичним інструментом оцінки цих процесів у реальному часі.