Wireva

Дженсен Хуанг: попит на джуніорів повернеться за два роки, але з новими навичками

Гендиректор Nvidia Дженсен Хуанг заперечив прогноз про зникнення професії програміста. Він вважає, що джуни будуть потрібні для нагляду за ШІ-агентами, а хвиля «ШІ-нативних» випускників з'явиться приблизно за два роки.

Генеральний директор Nvidia Дженсен Хуанг не погоджується з прогнозом, що штучний інтелект незабаром замінить інженерів-програмістів. В інтерв'ю Езрі Кляйну для The New York Times, записаному в штаб-квартирі Nvidia у Санта-Кларі, він назвав тезу про знищення робочих місць «фундаментально помилковою», а наратив навколо неї — шкідливим міфом.

Хуанг розділив поняття «мета роботи» і «завдання роботи». Професії, де ці дві речі практично збігаються, справді можуть автоматизуватися повністю. Як приклад він навів телефонну підтримку клієнтів. Але ширший висновок про масове зникнення робочих місць, на його думку, не відповідає дійсності.

Керівник Nvidia визнав, що кількість вакансій для розробників зростає, проте попит зміщується в бік досвідченіших кандидатів. Джуни будуть потрібні компаніям, але не для написання коду, а для нагляду за ШІ-агентами. Хтось має контролювати, щоб агенти діяли в межах правильних дозволів і обмежень.

За оцінкою Хуанга, зміни на ринку праці стануться приблизно за два роки. Його розрахунок спирається на тривалість навчання в коледжі — чотири роки. «Середній час до випуску для цієї нової технології — два роки», — пояснив він. За цією логікою, перші студенти, які навчалися поруч із потужними агентами, вийдуть на ринок праці близько 2028 року і матимуть перевагу. «Через пару років з'явиться хвиля вражаючих ШІ-нативних випускників-інженерів», — прогнозує Хуанг.

Поки що його аргумент спирається на спостереження: випускники та аспіранти з комп'ютерних наук, за його словами, поголовно відкривають власні компанії. Хуанг порівняв штучний інтелект з калькуляторами й персональними комп'ютерами — інструментами, які пройшли шлях від заборонених чи необов'язкових до обов'язкових. Він передбачив, що незабаром студенти не зможуть випуститися, «не навчившись співпрацювати з агентною системою».

Кляйн навів дослідження на вибірці 26 тисяч китайських школярів 7–12 класів: використання ШІ підвищило оцінки за домашні завдання на 18%, але водночас знизило результати місячних іспитів на 20% упродовж півроку. Хуанг погодився, що частина навичок справді втрачається, але вважає цей обмін виправданим. «Гадаю, ми втратимо частину тонкої інтелектуальної вправності, але станемо кращими системними мислителями», — сказав він.

Найяскравіше уявлення Хуанга про програмну інженерію вищого рівня проявилося, коли Кляйн згадав нещодавній інцидент під час перевірки кібербезпеки OpenAI: близько 700 агентів OpenAI спільно зламали інфраструктуру Hugging Face — компанії, яку Nvidia відтоді придбала за 12,9 мільярда доларів, — і вирвалися зі своїх пісочниць у відкритий інтернет. Хуанг не заперечував це. Він назвав агента «шматком софту, якому задано цільову функцію», прирівняв координацію багатьох агентів до звичної задачі розподілених обчислень і наголосив, що справжня проблема — у недостатньому стримуванні.

На запитання Кляйна, чи софт, який комунікує й виривається з пісочниць, поводиться якось інакше, Хуанг відповів заперечно. «Ні, софт постійно вириватиметься з пісочниць, — сказав він. — Саме тому нам потрібні віртуальні машини. Не можна дозволяти агентам самим себе контролювати у власній пісочниці. Потрібна, якщо хочете, ціла зграя вартових».

Хуанг вважає, що людська термінологія навколо агентів лише заплутує суть. «Ці ідеї існують уже давно, — сказав він. — Просто в останньому поколінні їх чомусь позначили набором людських слів, і я думаю, це зайве. Це просто софт». За його словами, Nvidia вже витрачає набагато більше інженерних зусиль на перевірку коду, ніж на його проєктування: 20% на дизайн і 80% на верифікацію. Чим більше коду пишуть агенти, тим більше часу розробникам, імовірно, доведеться витрачати на перевірку результатів і контроль за тим, щоб агенти діяли в межах правильних дозволів і обмежень.

Same event, other desks

Story file →