Українська металургійна галузь щомісяця недоотримує близько 150–200 млн доларів експортної виручки через блокування чорноморських портів, російські удари по підприємствах та нові обмеження з боку Європейського Союзу. За оцінкою аналітичного центру GMK Center, ці втрати виникають лише через скорочення морського експорту продукції гірничо-металургійного комплексу.
Сукупність негативних факторів може призвести до скорочення випуску сталі в Україні приблизно на 30–40%, а виробництво залізорудної сировини може впасти на 40%. Проблема загострилася після серпневих атак на два ключові підприємства галузі.
Після удару 11 серпня зупинилася «Запоріжсталь», яка у 2025 році забезпечила понад 43% українського виробництва сталі. Через п’ять днів ракети вдарили по «АрселорМіттал Кривий Ріг», де були пошкоджені енергетичне та доменне виробництво, а частина процесів зупинилася.
Втрати фіксуються і на підприємствах, які не зазнали прямих руйнувань. Через проблеми з морським експортом Південний гірничо-збагачувальний комбінат призупинив видобуток, а інші криворізькі ГЗК «Метінвесту» у серпні можуть скоротити виробництво приблизно на 30% проти середнього рівня 2025 року.
Море залишається критичним для галузі через структуру експорту. За даними GMK Center, через чорноморські порти проходило близько 50% експорту залізної руди, приблизно 95% чавуну та половина сталевої продукції. Повноцінно замінити ці маршрути залізницею та європейськими портами неможливо: альтернативні напрямки мають нижчу пропускну спроможність і значно дорожчу логістику. Для масових вантажів, зокрема руди, додаткові транспортні витрати можуть повністю забрати економічний сенс експорту.
Ситуацію погіршує зростання витрат на залізницю. З серпня вантажні тарифи «Укрзалізниці» підвищили на 30%. За оцінкою «Метінвесту», через перехід на сухопутні маршрути частка залізничних витрат у собівартості металургійної продукції вже зросла у 2–3 рази.
Одночасно звузився доступ до європейського ринку. Нові квоти ЄС скоротили можливості експорту української сталі приблизно на 60% проти фактичних обсягів 2025 року. Додатковим бар’єром став вуглецевий механізм CBAM, потенційний платіж за яким оцінюється у 50–100 євро на тонну сталі.
Порти потрібні металургам не лише для експорту. Після втрати вугільної бази Покровська близько 80% імпорту коксівного вугілля надходило морем. Перенаправлення цих поставок через європейські порти та залізницю може приблизно вдвічі збільшити логістичні витрати і підняти кінцеву вартість вугілля приблизно на 15%.
Таким чином, галузь одночасно втрачає виробничі потужності через російські удари, дешеву морську логістику через блокування портів та частину зовнішніх ринків через квоти і CBAM. У компаніях галузі вважають першочерговим відновлення безпечної роботи чорноморських портів. Також для врятування галузі необхідні перегляд залізничних тарифів, пом’якшення дії CBAM для України, розширення квот ЄС, компенсація частини альтернативної логістики та підтримка відновлення великих промислових підприємств.
За п’ять років найбільші металургійні підприємства сплатили податків і зборів на суму понад 200 млрд грн, або 6,2 млрд доларів. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. У разі постійного зростання тарифів державних монополій, передусім вантажного тарифу «Укрзалізниці», та подальшого блокування портів, бюджет ризикує втратити це джерело прибутку.