Спортивний арбітражний суд (CAS) у Лозанні 30 жовтня ухвалив рішення, яке зобов’язує Міжнародну федерацію хокею (IIHF) повернути російські команди до міжнародних турнірів. Рішення стосується чемпіонатів світу серед чоловіків, жінок, юніорів і молодіжних команд у сезоні 2026/27. Суд дійшов висновку, що IIHF недостатньо обґрунтувала ризики для безпеки, які стали підставою для відсторонення росіян.
В IIHF заявили, що не згодні з рішенням, але виконають його. Водночас CAS 13 жовтня підтримав відсторонення російських спортсменів у керлінгу, тобто в одному арбітражному органі рішення в різних видах спорту різнилися. Міністр спорту Росії вітав ухвалу як повернення своєї країни до хокею.
Реакція європейських федерацій одразу стала жорсткою. Фінляндія, чинний чемпіон світу, заявила, що не гратиме проти Росії, поки триває війна, і формує спільний фронт країн проти допуску. Федерації Швеції, Норвегії та Данії ухвалили рішення не грати з російськими командами. Латвія пов’язана законом 2024 року, який забороняє матчі проти Росії та Білорусі. Німеччина, Чехія та Австрія також відкидають повернення російських спортсменів.
Ситуація зачіпає і господарів турнірів. Німеччина, яка прийматиме чоловічий чемпіонат світу 2027 року, розглядає можливість відмовитися від права проведення. Турку у Фінляндії вийшов зі складу співорганізаторів юніорського турніру U20 2028 року, якщо росіяни братимуть у ньому участь. Шведський спонсор AJ Produkter повідомив, що прибере свої логотипи з турніру 2027 року.
Уряди також готові діяти. Канада назвала рішення вкрай небажаним; турнір U20 має стартувати 26 грудня. Чехія дала зрозуміти, що не видаватиме візи російським гравцям. Уряд Німеччини критикує рішення і прагне узгодити в межах Шенгену обмеження віз для росіян. Швеція попросила Єврокомісію прискорити правила видачі віз до чемпіонату світу з лижного спорту у Фалуні. Фінляндія пообіцяла не допускати російських спортсменів наступного року і домагається загальноєвропейської заборони туристичних віз для росіян; Єврокомісія це зважує.
Для IIHF рішення створює складний вибір: або присуджувати технічні поразки командам, які відмовляться грати з росіянами, або організовувати турніри без Росії. Відмови у візах можуть змусити провести турніри без російських команд незалежно від позиції федерації. Варто нагадати, що IIHF раніше мала фінансові зв’язки з «Газпромом», які тривали до відключення у 2022 році, і саме це тепер додає суперечливості її позиції в очах європейських партнерів.
Ширші наслідки ставлять під питання саму логіку спортивного арбітражу. Візи та в’їзд контролюють суверенні держави, а не спортивні організації, тож навіть рішення суду не гарантує участі росіян у змаганнях. Справа стане прецедентом для інших федерацій, і лобіювання російського спорту може втратити впевненість у результаті. Для самої Росії ухвала є символічною перемогою, але її практичне значення залежатиме від того, чи погодяться уряди країн-учасниць видавати в’їзні документи.