Розмова про російський «аналог Starlink» легко збивається в порівняння кількості супутників. У Starlink їх понад десять тисяч, у Rassvet — лише кілька десятків. Але для оцінки військової загрози це не найважливіше число.
Science Official змоделював геометрію майбутньої російської системи на основі відкритих параметрів: близько 800 км висоти, високе нахилення орбіти та заявлена архітектура з багатьма орбітальними площинами.
На такій висоті супутник робить повний оберт приблизно за 100,7 хвилини. Він не може зависнути над конкретною ділянкою фронту. Для користувача кожен апарат з’являється над горизонтом, проходить по небу і зникає через кілька хвилин. Безперервність створює не один супутник, а естафета між багатьма.
За умови мінімального кута піднесення 25 градусів один апарат на висоті 800 км має геометричний радіус покриття приблизно 1260 км. Сприятливий проліт через центр такої зони триває близько шести хвилин. Якщо дозволити роботу нижче над горизонтом, час збільшується, але погіршується якість каналу й зростає ризик перекриття місцевістю чи забудовою.
Саме тому вирішальною стає кількість площин. У спрощеній моделі 12 площин по 21 супутнику — 252 апарати — дають безперервну геометричну видимість над Києвом при 25-градусному порозі. Зазвичай одночасно видно два-три супутники.
Це не прогноз фактичної якості Rassvet. Невідомі реальна схема фазування, потужність променів, пропускна здатність одного апарата, кількість одночасних користувачів і стійкість терміналів до РЕБ. Але сама орбітальна механіка показує: кількасот супутників — не пропагандистська фантазія.
Водночас нинішня система ще далека від такого стану. Після липневого запуску відкритий підрахунок дає близько 37 апаратів, якщо старі прототипи залишаються на орбіті. При такій кількості зв’язок над Україною мав би з’являтися в окремі часові вікна, особливо якщо супутники ще не розподілені по багатьох площинах.
Для цивільного інтернету це слабко. Для військових завдань — уже потенційно корисно. Дані можна передавати пакетами, а місії великих БПЛА або морських платформ частково планувати під проліт.
Тому головне питання на 2026–2027 роки — не «чи наздожене Росія Starlink». Вона може не наздогнати його ніколи. Набагато важливіше, чи зможе Росія набрати критичну масу у дві-три сотні апаратів і розгорнути придатні для війни термінали. Саме в цій точці Rassvet стане не символом технологічної автономії, а реальною зміною умов на полі бою.