Посол України в Туреччині Наріман Джелял заявив, що Анкара політично підтримує Київ, однак для неї пріоритетом залишаються власні національні інтереси. У інтерв'ю він пояснив, чому Туреччина, попри тісну співпрацю з Україною в оборонній та дипломатичній сферах, досі уникає приєднання до санкційного тиску на Росію.
«Я особисто вважаю, що Туреччина політично на нашому боці. Але це країна, для якої її власні інтереси є пріоритетом», — зазначив дипломат. За його словами, такий баланс перетворив Анкару на ключовий майданчик для контактів, хоча зараз турецька сторона з тривогою сприймає фактичне замороження переговорного процесу між Україною та Росією.
Джелял наголосив, що пауза в перемовинах спричинена виключно позицією Москви. Єдиним треком, який вдалося просунути, стало звільнення військовополонених та цивільних осіб, де відбулося суттєве кількісне зростання обмінів. Щодо основного порядку денного, зокрема досягнення перемир'я на морі та в повітрі, порозуміння з російською стороною досягти не вдалося.
Посол підкреслив, що Туреччина постійно закликає обидві сторони до діалогу, особливо з огляду на погіршення безпекової ситуації в Чорному морі. Найбільш чутливим питанням стала загибель турецьких моряків унаслідок атак на комерційні судна. Українська сторона чесно пояснює партнерам, що удари росіян по портовій інфраструктурі змушують діяти дзеркально, що є певною ескалацією, яка не подобається Анкарі.
«Турки готові, ми готові, американці готові. Всі готові, окрім безпосередньо очільника Кремля та його оточення», — зауважив Джелял, додавши, що президент України готовий зустрітися з Путіним у Туреччині, проте російський лідер не демонструє бажання почати реальні перемовини.
Відповідаючи на питання про важелі впливу на Росію, посол визнав, що позиція Туреччини залишається незмінною. Він пояснив, що за кожним серйозним кроком на підтримку України можуть бути негативні наслідки для турецько-російських відносин. Як приклад він навів атаки росіян на турецькі судна в українських територіальних водах, які демонструють негативне ставлення Москви до підтримки, яку Анкара надає Києву.
Водночас Джелял застеріг від помилкового враження, що Туреччина нічого не робить. Частина її кроків помітна, а інша залишається за лаштунками. Анкара зацікавлена в пошуку шляхів порозуміння, оскільки має підтримувати діалог з обома сторонами. Україна сприймає таку позицію, враховуючи, що Росія вороже ставиться до європейських країн, які підтримують Київ, і не вважає їх потенційними посередниками.
Окремо посол наголосив на усталених, а подекуди залежних відносинах Туреччини з Росією в енергетиці, торгівлі та туристичному секторі. Окремим чинником, який стримує Анкару від жорсткіших кроків, є будівництво атомної електростанції «Аккую». Саме ці економічні зв'язки, на думку Джеляла, заважають Туреччині активніше тиснути на Москву.