Тайвань готує рекордний оборонний бюджет на 2027 рік

Тайвань готується зробити ще один великий крок у переозброєнні. Як повідомив Reuters 9 серпня, уряд острова планує запропонувати на 2027 рік приблизно 16-відсоткове збільшення сукупних видатків, які за методикою, близькою до стандарту НАТО, відносять до оборони. Якщо пропозиція буде затверджена, цей показник уперше перевищить NT$1,1 трлн. Формально параметри бюджету мають представити 20 серпня. Важливо, що йдеться не лише про кошторис Міністерства національної оборони. До ширшого показника входять витрати на берегову охорону, виплати ветеранам і спеціальні оборонні проєкти. Саме тому пряме порівняння з окремою бюджетною статтею міністерства може вводити в оману. У 2026 році офіційний тайванський показник за цією методикою становить NT$949,5 млрд, або 3,32% ВВП, тоді як безпосередньо Міністерство національної оборони планує NT$806 млрд. На цьому базисі заявлене Reuters зростання приблизно на 16% справді виводить сукупний обсяг трохи вище NT$1,1 трлн. Це не випадковий стрибок одного року, а продовження політики, яку Тайбей уже закріпив у своїх оборонних документах. Міністерство оборони декларує намір утримувати витрати щонайменше на рівні 3% ВВП і забезпечувати їхнє стале зростання, виходячи з потреб бойової готовності та фінансових можливостей держави. Причина такого курсу прямо сформульована у тайванських документах. Міністерство говорить про скорочення часу раннього попередження через різноманітні військові дії КНР навколо острова і ставить за мету створення спроможностей, які мають ускладнити можливу силову операцію. Пекін, зі свого боку, вважає Тайвань частиною Китаю і виступає проти кроків, які трактує як рух до незалежності. Тому бюджетна дискусія відбувається всередині ширшого і дедалі більш мілітаризованого протистояння у Тайванській протоці. Модернізація не зводиться до закупівлі великих платформ. У спеціальній програмі оборонної стійкості на 2026–2033 роки Міноборони Тайваню називало сім напрямів: високоточну артилерію, далекобійні ракети, засоби протиповітряної, протиракетної та протитанкової оборони, безпілотні системи й протидію їм, підтримання бойової стійкості, системи штучного інтелекту та C5ISR, а також спільно розроблені або закуплені зі США системи. Початкову стелю цієї програми оцінювали у NT$1,25 трлн. Окремий символ довгострокової перебудови — власна програма підводних човнів. У бюджетних матеріалах Міноборони ще на 2025 рік фігурував план семи наступних човнів після прототипу Hai Kun. Загальна вартість цього багаторічного проєкту заявлена на рівні NT$284,0808 млрд із реалізацією до 2038 року. Для острова це не лише питання техніки: підводний флот має посилити морське стримування і водночас розвинути місцеву оборонну промисловість. Паралельно триває політична боротьба за масштаби й структуру спеціальних закупівель. У травні парламент ухвалив окрему рамку фінансування американських озброєнь із граничним обсягом NT$780 млрд — меншим за початкову ширшу пропозицію уряду. Міноборони попереджало, що виключення частини внутрішніх і прямих проєктів може залишити прогалини. Це показує, що збільшення військових витрат не означає автоматичної згоди щодо того, на що саме мають піти гроші. Тож цифра понад NT$1,1 трлн у 2027 році важлива не лише як рекорд. Вона фіксує зміну масштабу: Тайвань переводить оборонну модернізацію з набору окремих програм у довготривалу бюджетну норму. Подальша дискусія після оприлюднення проєкту 20 серпня покаже, як уряд розподілить додатковий ресурс між персоналом, береговою охороною, готовністю, закупівлями та багаторічними програмами. Для регіону цей бюджет стане ще одним індикатором того, як Тайбей оцінює ризик конфлікту. Сам факт зростання не означає неминучості війни; офіційна логіка Тайваню полягає у стримуванні — підвищенні ціни можливої атаки та збереженні здатності держави функціонувати під тиском. Але чим більшими стають оборонні програми по обидва боки протоки, тим важливішими залишаються прозорість, канали зв’язку і механізми, що зменшують ризик помилки або неконтрольованої ескалації. Є ще один історичний вимір: оборонні програми такого масштабу переживають окремі уряди й бюджетні роки. Рішення про підводні човни, мережі управління чи накопичення запасів створюють фінансові та організаційні зобов’язання на десятиліття. Тому справжня зміна полягає не лише у більшій сумі на 2027-й, а в інституціоналізації довгого планування. Кожен наступний уряд матиме справу з уже запущеними контрактами, навчанням персоналу, сервісом і необхідністю підтримувати придбані системи. Саме ця інерція робить майбутній парламентський розгляд особливо важливим. Законодавці фактично визначатимуть не один річний кошторис, а рамку для майбутніх рішень. Якщо збільшення буде збережене, Тайвань отримає більше передбачуваності для модернізації; якщо ключові статті змінять, військовим доведеться переглядати послідовність програм. У будь-якому випадку проєкт 2027 року стане важливим документом для розуміння того, якою Тайбей бачить оборону острова в наступному десятилітті.