Тайвань робить ставку на довгу оборону: бюджет перевищить NT$1,1 трлн

Тайвань готується витрачати на оборону більше, але головна історія тут не в одному рекорді. Reuters повідомив, що Кабінет планує збільшити сукупні оборонні видатки на 2027 рік приблизно на 16%, і вони вперше перевищать NT$1,1 трлн. Формально проєкт мають представити 20 серпня. За сухою бюджетною цифрою стоїть стратегічна зміна: острів готується не до короткого сплеску напруги, а до тривалого періоду високих ризиків. У 2026 році широкий оборонний показник Тайваню за методикою НАТО становить NT$949,5 млрд, або 3,32% ВВП. До цієї суми включені берегова охорона та пенсійні виплати ветеранам, тож вона більша за власний бюджет Міністерства національної оборони, який складає NT$806 млрд. Влада прямо заявляє: мета — тримати витрати щонайменше на рівні 3% ВВП і забезпечити їхнє стале зростання. Така рамка змінює спосіб, у який Тайвань думає про силу. Раніше увага часто концентрувалася на дорогих літаках, кораблях або одиничних системах. Тепер у плануванні значно більше місця займають асиметричні засоби, які складно швидко знищити: мобільні ракетні комплекси, дрони, протидронові системи, розподілені канали зв’язку, запаси боєприпасів і резервні командні вузли. Ідея проста — пережити перший удар, зберегти керованість і не дати противнику швидко досягти мети. У спеціальній програмі на 2026–2033 роки Міноборони Тайваню перераховувало високоточну артилерію, далекобійні ракети, багаторівневу ППО та ПРО, протитанкові засоби, безпілотники, системи підтримання боєздатності, AI і C5ISR. Початкова верхня межа програми оцінювалася у NT$1,25 трлн. У документі прямо йшлося не тільки про імпорт зброї, а й про розвиток національної оборонної індустрії та ланцюгів постачання, менш залежних від Китаю. Ще один символ довгої гри — підводний човен Hai Kun і програма серійного будівництва. Офіційні бюджетні матеріали передбачають сім наступних човнів із загальним проєктним бюджетом NT$284,0808 млрд до 2038 року. Підводний флот дорогий і технічно складний, але саме тому він показує готовність Тайваню інвестувати в компетенції, які не створюються за один бюджетний цикл. Пекін дивиться на ситуацію інакше. Китайська влада вважає Тайвань частиною Китаю та виступає проти кроків, які називає сепаратистськими. Тайванське Міноборони, навпаки, описує китайські військові дії як постійний тиск, що скорочує час попередження. У цій обстановці кожна нова оборонна програма одночасно є технічним рішенням і політичним сигналом. Важливо, що бюджет не приймається у вакуумі. Парламент уже скоротив і переформатував одну з великих спеціальних ініціатив: у травні було схвалено рамку для американських озброєнь із граничною сумою NT$780 млрд, тоді як первинна урядова пропозиція була ширшою. Міноборони заявляло, що частина внутрішніх замовлень і прямих закупівель залишилася за межами схваленого варіанта. Тому 20 серпня варто дивитися не тільки на загальний рекорд. Справжні відповіді будуть у деталях: скільки отримає ППО, скільки — дрони, скільки — морські програми, логістика, резерви, люди та ремонт. Сучасна війна виграється не лише найефектнішою платформою, а здатністю системи працювати після втрат і збоїв. Для Тайваню це і є головна ставка рекордного бюджету. Не продемонструвати одну нову зброю, а побудувати настільки стійку оборону, щоб сама перспектива швидкої перемоги для потенційного нападника виглядала нереалістичною. Чи спрацює така стратегія, залежить не тільки від кількості грошей, а від дисципліни закупівель, тренувань, резервів і політичної здатності тримати курс роками. Є й питання темпу. Навіть мобільний ракетний комплекс чи дрон ефективний лише всередині системи, де працюють розвідка, цілевказання, зв’язок і логістика. Тому витрати на «невидимі» елементи можуть мати більшу цінність, ніж чергова гучна платформа. Якщо новий бюджет збалансує сенсори, зброю, боєприпаси та мережі, він підсилить саме ту модель оборони, яку Тайбей називає стійкою та багатодоменною. Для читача це ще й приклад того, як змінюється сучасне уявлення про силу. Раніше статус часто вимірювали кількістю великих кораблів чи винищувачів. У Тайваню інша задача: не виглядати сильнішим за Китай, а бути достатньо складною ціллю. Тому найважливішими параметрами 2027 року стануть не лише загальна сума й нові контракти, а здатність зберігати управління, поповнювати втрати і продовжувати опір у ситуації, для якої немає комфортного сценарію.