Хорватія офіційно виступила проти планів поховати колишнього командувача армії боснійських сербів Ратка Младича з усіма державними почестями. Прем'єр-міністр Андрей Пленкович попередив, що такий крок може мати прямі наслідки для європейських перспектив Сербії. За його словами, урочиста церемонія для людини, засудженої за найтяжчі воєнні злочини, була б рівнозначна тому, що Белград сам зачиняє перед собою двері до Європейського Союзу.
Младич помер у в'язниці ООН у Гаазі, де відбував довічне покарання за вироком міжнародного трибуналу. У Хорватії наголошують, що справа не обмежується злочинами, за які його засудив Гаазький суд. Загреб нагадує про окремі епізоди, пов'язані з діями Младича на хорватській території під час війни на початку 1990-х років.
Ще у липні 1992 року суд у хорватському Шибенику заочно засудив Младича до 20 років ув'язнення за воєнні злочини проти цивільного населення. Його визнали винним у наказі атакувати село Кієво 26 серпня 1991 року, коли він обіймав посаду начальника штабу 9-го Книнського корпусу. За даними хорватської прокуратури, по населеному пункту випустили близько 1600 артилерійських снарядів, зокрема з використанням касетних боєприпасів. Село було практично повністю зруйноване. У межах цієї ж справи йшлося про удари по Синю, Врліці, Малькову, Потравлю, Шатричу та Дабру, а також атаки на цивільні об'єкти в Шибенику.
Окремо хорватська прокуратура розслідувала роль Младича в обстрілах Задара та інших населених пунктів Далмації. За даними слідства, під час обстрілів 25 і 31 грудня 1991 року загинули троє цивільних, ще п'ятеро дістали тяжкі поранення, серед них — десятимісячна дитина. Одним із найсерйозніших звинувачень стало планування знищення греблі Перуча на річці Цетині. За версією прокуратури, Младич та інші командири планували зруйнувати греблю, щоб затопити населені пункти нижче за течією — Синь, Триль та Оміш, де проживало понад 50 тисяч людей. У конструкцію заклали близько 30 тонн вибухівки. Вибух спричинив масштабні пошкодження споруди, але повністю зруйнувати греблю не вдалося.
Пленкович у своїй заяві окремо згадав події у селі Шкабрня. 18 листопада 1991 року, у день падіння Вуковара, сербські сили захопили Шкабрню. У селі та сусідньому Надині були вбиті цивільні та захисники населених пунктів. Крім того, хорватська прокуратура порушувала провадження щодо ракетних ударів по Пожезі та районах Славонії у 1995 році. За версією слідства, йшлося про використання ракет із касетними боєприпасами, внаслідок чого загинула цивільна людина, ще троє були поранені.
Самого Младича, якого прозвали «боснійським м'ясником», у 2017 році засудили до довічного ув'язнення. Суд визнав його винним у геноциді, злочинах проти людяності та порушеннях законів і звичаїв війни, скоєних під час війни в Боснії та Герцеговині. Серед встановлених судом злочинів — геноцид у Сребрениці, переслідування, винищення, вбивства, депортація та насильницьке переміщення боснійських мусульман, кампанія терору проти цивільного населення Сараєва, а також захоплення заручників ООН.
У Сербії ставлення до Младича залишається неоднозначним. Значна частина сербів з ультраправим ухилом вважає його національним героєм. Деякі політики наполягають на похованні генерала з військовими почестями, тоді як влада на чолі з Александаром Вучичем займає стриману позицію. Водночас прогресивна, ліберальна та правозахисна частина сербського суспільства визнає Младича воєнним злочинцем і засуджує злочини проти людяності. Міністр юстиції Сербії раніше заявляв про поховання Младича з державними почестями, а Белград підтвердив готовність негайно забрати його тіло з Нідерландів. У Росії, своєю чергою, висловили співчуття родині померлого, а Кремль не визнає вирок Гаазького трибуналу.