Принц Гаррі відверто розповів про те, як переживав смерть матері, принцеси Діани, яка загинула в автокатастрофі в Парижі 1997 року. Герцог Сассекський зізнався, що тривалий час не дозволяв собі відчувати радість, сприймаючи щастя без матері як зраду її пам’яті. Про це він розповів під час спеціальної сесії на платформі MasterClass під назвою «Переосмислення горя: розвиток стійкості після втрати».
На момент загибелі принцеси Діани Гаррі було лише 12 років. За його словами, пережити втрату було непросто, зокрема через відчуття провини, яке супроводжувало навіть позитивні емоції. «Я так довго був емоційно заціпенілим, значною мірою тому, що ніхто не сказав мені, що радість усе ще допустима. Що це не зрада», — зізнався герцог.
Він пояснив, що впродовж тривалого часу вважав, ніби має залишатися сумним і пригніченим, щоб довести, наскільки сильно сумує за матір’ю. Можливість бути щасливим без неї викликала в нього почуття невірності та провини. Однак згодом Гаррі зміг інакше подивитися на власні переживання. Він усвідомив, що радість не суперечить любові до людини, якої більше немає поруч.
«Насправді я зрозумів, що вона просто хотіла, щоб я був щасливим. І це стало для мене величезним психологічним зрушенням. Це звільнило мене і дало мені зовсім інший погляд на життя», — поділився принц. Цей досвід допоміг йому переосмислити власне ставлення до горя та зрозуміти, що пам’ять про близьку людину не вимагає відмовлятися від щастя. Навпаки, можливість знову відчувати радість може стати важливою частиною життя після втрати.
За словами Гаррі, його історія — про те, як важливо дозволити собі проживати різні емоції, не сприймаючи їх як зраду пам’яті померлої людини. Принцеса Діана загинула в ніч проти 31 серпня 1997 року внаслідок автомобільної аварії в Парижі. Трагедія сталася в тунелі під мостом Альма, коли автомобіль, у якому вона перебувала разом зі своїм супутником Доді аль-Фаєдом, на великій швидкості врізався в опору. Діані було 36 років.
На той момент її молодшому синові, принцу Гаррі, було лише 12 років, а старшому — принцу Вільяму — 15. Смерть матері стала важким випробуванням для обох братів, які залишилися без неї в підлітковому віці. Відтоді минуло понад два десятиліття, і Гаррі неодноразово повертався до теми втрати у публічних виступах та інтерв’ю.
Цього разу він обрав формат освітньої сесії, присвяченої розвитку стійкості після втрати. У ній він не лише поділився особистим досвідом, а й наголосив на важливості психологічної підтримки для тих, хто переживає горе. За його словами, усвідомлення того, що близька людина хотіла б бачити нас щасливими, може стати потужним ресурсом для подальшого життя.
Історія принца Гаррі — це нагадування про те, що горе не має єдиного правильного сценарію. Дозволити собі радіти після втрати — не означає зрадити пам’ять про померлого. Навпаки, це може бути способом вшанувати його любов і побажання щастя для тих, хто залишився.