Ще десять років тому порада перед співбесідою часто звучала майже автоматично: краще вдягнутися надто офіційно, ніж недостатньо офіційно. У 2026 році ця формула вже не така надійна. Робочі середовища стали різноманітнішими, частина офісів перейшла до неформального стилю, а гібридна та дистанційна робота ще сильніше розмила єдиний образ «ділової людини».
Матеріал Associated Press, опублікований Fortune 7 серпня, показує це на конкретних історіях кандидатів і коментарях рекрутерів та стилістів. Важливе уточнення: йдеться не про одне статистичне дослідження, яке нібито доводить, що костюм шкодить шансам на роботу. Це радше опис зміни професійних норм. Костюм не зник, але перестав бути універсальною страховкою від помилки.
Одна з героїнь матеріалу прийшла на співбесіду до страхової компанії у піджаку й брюках, а вже на місці побачила працівників у футболках і джинсах. Її реакція добре пояснює нову проблему: кандидат може виглядати бездоганно за старими правилами, але водночас відчути себе людиною, яка не прочитала контекст. І це важливо не тому, що роботодавець обов’язково карає за краватку чи піджак, а тому, що невідповідність середовищу впливає на природність поведінки та перше враження.
Експерти, з якими говорило AP, радять починати не з гардероба, а з дослідження компанії. Варто подивитися її сайт, сторінки в LinkedIn, Instagram чи інших соцмережах, фотографії команди, відео з офісу, матеріали з конференцій і корпоративних подій. Якщо більшість співробітників постає у сорочках без краватки, поло, джинсах або акуратному casual, це сигнал про реальний щоденний рівень формальності.
Після цього можна зробити невеликий крок угору. Саме такий принцип часто звучить у професійних рекомендаціях: не копіювати найбільш розслаблений образ працівника, а виглядати трохи зібраніше. Наприклад, якщо команда звично носить джинси й футболки, для співбесіди можуть підійти охайні темні джинси або брюки, сорочка, блуза чи якісний трикотаж. Якщо ж компанія працює в середовищі, де костюми є нормою, знижувати формальність лише заради моди не варто.
Є сфери, у яких традиційний костюм і далі залишається сильним вибором. AP окремо називає керівні ролі, юридичну практику та фінансові послуги. Там одяг може бути частиною професійного коду, пов’язаного з клієнтською довірою, статусом і правилами установи. Тож нова рекомендація не звучить як «ніколи не вдягайте костюм». Вона звучить інакше: не вважайте костюм автоматично правильною відповіддю без перевірки контексту.
Якщо публічних сигналів мало, просте запитання рекрутеру про очікуваний формат одягу не є слабкістю. Навпаки, воно може показати уважність до деталей. Особливо це корисно для співбесід у компаніях, де різні команди живуть за різними правилами: наприклад, відділ продажів зустрічається з клієнтами у формальному одязі, а продуктова чи інженерна команда працює значно вільніше.
Відеоспівбесіда не скасовує цих принципів. Експерти AP радять ставитися до неї так само серйозно, як до зустрічі наживо. Одяг має бути чистим, добре сидіти й не відволікати в кадрі. Спокійні суцільні кольори часто виглядають на камері краще, ніж дрібні контрастні візерунки. Але головний критерій той самий: кандидат має виглядати доречно для конкретної ролі й водночас почуватися впевнено.
У підсумку співбесіда дедалі менше схожа на іспит з одного правильного дрес-коду. Це радше перевірка здатності читати організаційні сигнали. Гардероб стає одним із способів показати, що людина розуміє, куди прийшла, з ким говоритиме і яку професійну роль хоче зайняти.
Тому найкорисніша підготовка перед наступною співбесідою може починатися не з прасування костюма, а з десяти хвилин уважного перегляду сторінок роботодавця. Подивитися, як компанія показує себе назовні, помітити звички команди, а потім обрати образ на один крок формальніший — сьогодні це часто точніша стратегія, ніж універсальна формула «піджак за будь-яких обставин».