Міністерство освіти і науки України надало закладам освіти право самостійно визначати формат навчання відповідно до безпекових умов. Відповідні рекомендації вже розроблено, повідомили в МОН. Школи та університети мають заздалегідь затвердити чіткі алгоритми переходу між очною, дистанційною та змішаною формами залежно від зміни безпекової ситуації.
Заступник міністра освіти і науки України з питань вищої освіти Микола Трофименко наголосив, що освітній процес під час війни не може залежати від одного сценарію. «Безпекова ситуація змінюється швидко», — зазначив він, додавши, що заклади освіти повинні так само швидко перебудовувати навчання. Кожен заклад вищої освіти має заздалегідь визначити зрозумілий протокол роботи за різних безпекових умов: коли навчання відбувається очно, коли частина занять переходить у дистанційний формат, що робити під час тривалих повітряних тривог, перебоїв зі світлом чи зв’язком, а також як усі повертаються до звичного розкладу. «Учасники освітнього процесу мають знати ці правила до того, як виникне кризова ситуація», — підкреслив посадовець.
Окрему увагу приділено дистанційному формату. За словами Трофименка, він «теж має бути готовою системою», а не рішенням, яке починають збирати після чергової тривалої тривоги. Закладам освіти рекомендують завчасно продумати та підготувати всі елементи, необхідні для навчання в такому форматі: робочі місця викладачів, доступ до електроенергії та інтернету, університетську цифрову платформу, дистанційний розклад, навчальні матеріали, а також основний і резервний канали зв’язку. «За роки пандемії та війни усі заклади вищої освіти напрацювали відповідні рішення. Наразі доцільно переконатись в їх працездатності і, в разі необхідності, вдосконалити», — зауважив представник МОН.
Під час повітряних тривог безпека залишається абсолютним пріоритетом. Якщо викладачу або студентам потрібно перейти в укриття, синхронне заняття переривається на час переміщення. Якщо після цього частина групи через проблеми зі зв’язком, електроенергією чи умовами в укритті не може повернутися до заняття, учасники освітнього процесу повинні отримати матеріали для асинхронної роботи, доступ до запису або інших навчальних матеріалів, а також можливість отримання консультації викладача.
Для університетів особливо важливо гнучко працювати з різними компонентами освітньої програми. Лабораторні, практичні заняття та робота зі спеціальним обладнанням потребують очної присутності, тому їх варто планувати або на періоди, коли це дозволяє безпекова ситуація, або одразу в укриттях. Тим часом консультації, самостійну чи проєктну роботу можна організовувати дистанційно або асинхронно. «Планування лекцій має бути достатньо гнучким, щоб забезпечити засвоєння необхідного матеріалу в безпечних умовах і не втратити зв’язок викладача з аудиторією», — додав Трофименко. Такий підхід, за його словами, дозволяє зберігати зміст програми, навіть коли звичний розклад доводиться постійно коригувати. Саме диференціацію занять залежно від потреби в очній взаємодії, обладнанні чи можливості самостійної роботи пропонують закладати в модель освітнього процесу.
Ще один важливий аспект — комунікація. Студент не повинен шукати розклад в одному чаті, покликання на заняття — в іншому, а завдання — у третьому. Університету потрібна зрозуміла цифрова точка входу та резервний канал на випадок технічних проблем. Крім того, після тривалих змін формату важливо оцінити, що вдалося пройти за програмою, які практичні роботи чи теми потребують додаткового часу, та скоригувати наступні тижні навчання. Освітній процес має залишатися керованим навіть тоді, коли зовнішні обставини такими не є.
Насамкінець Трофименко зауважив, що університетська автономія дає закладам достатньо простору, щоб знаходити рішення під власні умови. «Але відповідальність тут теж на закладі: безпека людей, мінімізація освітніх втрат, зрозумілі правила для студентів і викладачів та збереження якості освіти мають залишатися базовими орієнтирами», — підсумував представник МОН.