Володимир Путін цього літа все частіше з’являється не в кремлівських кабінетах, а в регіональних сюжетах. Він виступив на з’їзді «Єдиної Росії», приїхав на авіазавод до Іркутська, а потім вирушив до Красноярська. До виборів у Державну думу залишилося кілька тижнів, і така активність виглядає політичною частиною кампанії.
На контраст звернуло увагу Пладром у своєму ексклюзивному матеріалі. У минулі роки Путін міг на багато днів зникати з публічного графіка. У березні 2015-го він близько десяти днів не з’являвся на перевірюваних публічних заходах, а Кремль обмежувався запевненнями, що президент працює.
Тепер партії влади потрібен інший образ. Вибори до Держдуми призначені на 20 вересня. У брендбуці «Єдиної Росії», опис якого став публічним, серед центральних формул є «Єдина Росія — команда президента». Тобто партія продає виборцеві не стільки самостійний політичний бренд, скільки близькість до Путіна.
28 червня президент сам виступив на XXIII з’їзді «Єдиної Росії», де партія запускала федеральну кампанію та висувала кандидатів. 24 липня він відвідав Іркутський авіазавод і виробництво МС-21. 3 серпня поїхав до Красноярська, де зустрічався з губернатором та молоддю.
Для телебачення такі поїздки мають просту структуру: є проблема або великий проєкт, приїжджає президент, місцева влада звітує, після чого з’являється обіцянка або доручення. У системі, де ключові рішення персоналізовані, це створює відчуття, що саме присутність першої особи рухає державу.
Економічний фон робить цей прийом особливо потрібним. У червні індекс споживчих настроїв Левада-Центру впав до 94 пунктів, а 35% опитаних сказали, що їхнє матеріальне становище за рік погіршилося. Для людей це означає дуже конкретні речі: ціни, покупки, відкладені витрати та відчуття впевненості у завтрашньому дні.
Підтримка Путіна при цьому залишається високою. У березні його роботу схвалювали 80% опитаних. Але цей показник був на сім процентних пунктів нижчим, ніж пів року до того. Це не доказ катастрофи для Кремля, проте сигнал, що запас політичного комфорту не безмежний.
Саме тому говорити про «страх програти» треба обережно. Виборча конкуренція в Росії обмежена, а 10 серпня Верховний суд виключив із кампанії «Яблоко», яке виступало проти війни. Для Кремля ризик полягає радше в тому, що результат або явка виглядатимуть недостатньо переконливо, а невдоволення в регіонах стане помітнішим за федеральну картинку.
Раніше кілька днів без Путіна породжували чутки, але не обов’язково ставали політичною проблемою. Перед виборами відсутність працює інакше. Якщо партія влади називає себе «командою президента», сам президент має бути в кадрі — на заводі, у регіоні, поруч із молоддю й місцевими керівниками.
До 20 вересня стане зрозуміло, чи залишиться така активність винятком цього літа чи перетвориться на постійний режим кампанії. Поки що Кремль робить ставку на простий сигнал: президент присутній, отже система контролює ситуацію.