Американський журналіст Еван Гершкович, який провів 491 день у російській в'язниці за сфабрикованими звинуваченнями, опублікував книгу спогадів «Ця проклята прекрасна країна» і дав інтерв'ю, в якому описав, як Кремль використав його як розмінну монету, а також як функціонує система Володимира Путіна зсередини.
Гершковича затримали в березні 2023 року під час журналістського відрядження до Єкатеринбурга. Російська спецслужба ФСБ інсценувала звинувачення, після чого журналіста помістили до слідчого ізолятора. Лише через 491 день його звільнили в результаті обміну ув'язненими. За словами самого Гершковича, російське керівництво свідомо перетворило його на пішака у власній політичній грі.
В інтерв'ю журналіст розповів, що у в'язниці він зустрів співкамерника, який нагадав йому самого Путіна. Цей чоловік виріс на вулиці, дотримувався власного кодексу, висловлювався розважливо, був упертим і не любив вибачатися. Одного разу він порадив Гершковичу: якщо в колонії хтось спробує напасти, треба вдарити першим і так сильно, щоб супротивник більше не підвівся. На думку журналіста, ця логіка точно відображає поведінку російського президента, який також вірить у силу удару першим.
За словами Гершковича, Путін наполегливий, добре знає, чого хоче, і вірить у право сили для досягнення своїх цілей. Саме тому, вважає журналіст, спроби американських представників, зокрема Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, вести з ним переговори наражаються на серйозні труднощі.
Гершкович також поділився спостереженнями про російське суспільство. За його оцінкою, близько 15 відсотків росіян підтримують війну та Путіна, ще 15 відсотків не підтримують ні війни, ні президента, а решта 70 відсотків — це мовчазна більшість, яка дистанціювалася від політики, і невідомо, що вона насправді думає. У в'язниці, за його словами, панувала така сама атмосфера: більшість не хотіла замислюватися над політичними питаннями, частина ув'язнених відкрито виступала проти війни, а кримінальники часто казали, що Путін — «їхній тип».
Окремо журналіст описав співробітників ФСБ і тюремних наглядачів. Зовні ця система здається монолітною, проте всередині неї працюють різні люди. Один із наглядачів на пряме запитання про війну лише посміхнувся і зробив жест, ніби застібає рота на блискавку. Серед співробітників спецслужби, за словами Гершковича, є циніки, які вважають приналежність до елітного відомства правом робити все, що завгодно, є й ті, хто не погоджується з окремими діями влади, але продовжує працювати, а також наївні люди, які щиро вірять у справедливість системи.
Як приклад він навів випадок із росіянином, якого за донат у 20 доларів на користь української організації, що допомагає бездомним і собакам, мали засудити до 14 або 15 років позбавлення волі. Коли Гершкович зауважив, що це явно непропорційно, йому відповіли: «Ми знаємо, що це перебір, але так законодавці написали закон». На думку журналіста, ця відповідь добре ілюструє, як у Росії працює бюрократична машина, де навіть абсурдні рішення виконуються без зайвих сумнівів.
Історія Гершковича стала одним із найгучніших випадків переслідування журналістів у Росії за останні роки. Його звільнення відбулося в межах масштабного обміну ув'язненими між Росією та країнами Заходу. Після повернення до США журналіст продовжив писати про Росію та її політичну систему, наголошуючи, що Кремль і надалі використовує іноземців як інструмент тиску та торгу.