Ізраїль 27 жовтня обирає новий парламент, і результат виборів може суттєво вплинути на конфлікти в регіоні. За опитуваннями, ні табір чинного прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу, ні його опоненти не мають впевненої більшості. Водночас експерти в Ізраїлі не очікують, що навіть перемога ліберальнішого антинетаньягівського табору призведе до радикальних змін або швидкого мирного врегулювання.
Серед опозиційних політиків більшість відкидає створення палестинської держави. Це стосується і Гаді Айзенкота, який за соціологічними опитуваннями є найсильнішим суперником Нетаньягу. Понад 30 років після зірваних мирних домовленостей між Ізраїлем і палестинцями між народами панує глибока недовіра.
Щодо Західного берега спостерігачі очікують, що новий уряд міг би стримати насильство та рішучіше діяти проти радикальних поселенців. Політикиня Ілана Шпайцман вважає, що в такому разі екстремістські поселенці отримували б менше підтримки керівництва, ніж зараз. Якщо ж переможе Нетаньяху, спостерігачі побоюються загострення: більше будівництва поселень на окупованих територіях і можливих законодавчих кроків щодо анексії частини Західного берега. Військовий експерт Міхаель Мільштейн, колишній керівник відділу з палестинських питань військової розвідки Ізраїлю, попереджає саме про такий сценарій. Праворадикальні члени уряду прагнуть анексії Західного берега, який Ізраїль окупував у Шестиденній війні 1967 року. Там і в Східному Єрусалимі серед приблизно трьох мільйонів палестинців живуть понад 700 тисяч ізраїльських поселенців.
Щодо війни в Газі експерти висловлюють обережний оптимізм. Мільштейн вважає, що нинішня опозиція може бути готовою прийняти політичні рішення щодо сектора, а Шпайцман припускає, що табір Нетаньягу міг би підтримати план, який просувають США. Цей план передбачає повне завершення війни та відбудову значною мірою зруйнованого Гази. Війна почалася після масакри, яку здійснило ХАМАС 7 жовтня 2023 року. Айзенкот пообіцяв, що в разі обрання прем’єр-міністром він покладе край владі ХАМАС у Газі протягом 18 місяців. Ця терористична організація досі контролює майже половину території. Мільштейн вважає, що такої мети можна досягти дипломатичними засобами. За його оцінкою, після виборів уряд США може вимагати від Ізраїлю конкретніших рішень, і цей тиск може бути вирішальнішим для зміни курсу в Газі, ніж те, хто саме керуватиме країною.
Щодо Лівану Шпайцман каже, що прогрес у переговорах між Ізраїлем і Бейрутом, які формально перебувають у стані війни, залежить насамперед від ліванського уряду. Ключовим є обіцяне роззброєння руху «Хезболла», яку підтримує Іран. Мільштейн зазначає, що опозиція в цьому питанні не має принципово іншої програми. Проблема в тому, що «Хезболла» відмовляється від роззброєння, а Ізраїль хоче вивести військових з півдня Лівану лише після його виконання.
Окремо залишається війна з Іраном, яку Ізраїль і США розпочали майже вісім місяців тому. Дипломатичного рішення поки не видно: Ізраїль не є безпосереднім учасником застопорених переговорів між Тегераном і Вашингтоном, але дотримується узгодженого перемир’я. Ізраїль заявляє, що хоче не допустити, аби Іран отримав ядерну зброю, а Тегеран це заперечує. Нетаньягу також говорив про повалення іранського керівництва, однак, попри загибель майже всього його складу, цього не сталося. Шпайцман вважає, що нова ізраїльська влада, імовірно, сформулює реалістичніші воєнні цілі, і додає, що, на її думку, ще одна війна з Іраном є неминучою.