Президент США Дональд Трамп пообіцяв виплатити кожному дорослому американцю по $5 000, якщо республіканці збережуть контроль над Конгресом у листопаді. За оцінкою одного з найавторитетніших фіскальних економістів країни Кента Сметтерса, ця обіцянка не має джерела фінансування, а її ціна ляже на федеральний бюджет, який і без того має річний дефіцит близько $2 трлн.
Сметтерс, виконавчий директор Penn Wharton Budget Model, у коментарі для Fortune оцінив повну вартість виплат усім дорослим американцям у $1,35 трлн. Якщо врахувати заяву віцепрезидента Джей Ді Венса про те, що чеки не отримають «заможні», і застосувати поріг доходу домогосподарства у $400 000, який Сметтерс назвав «розумним припущенням», оскільки офіційний ліміт не оголошено, сума все одно сягає близько $1,15 трлн. Обидві цифри, за його словами, доведеться фінансувати так само, як більшість останніх видатків Вашингтона — позиками.
Трамп озвучив обіцянку під час майже двогодинної промови на з'їзді Республіканської партії в Далласі, назвавши її «дивідендом Трампа». Він не назвав механізму авторизації виплат, джерела фінансування чи строків. Будь-яка така виплата потребує схвалення Конгресу, а подібні ідеї президент уже озвучував без наслідків — зокрема чек на $2 000 із «тарифного дивіденду» наприкінці 2025 року, який так і не реалізували після того, як Верховний суд скасував ключові тарифи, запроваджені за надзвичайними повноваженнями.
Окрім прямої вартості, модель Сметтерса вказує на швидший ефект — інфляцію. Виходячи з граничної схильності до споживання серед населення, яке ймовірно отримає чеки, близько $400 млрд буде витрачено вже протягом перших двох кварталів після виплат. Такий темп видатків, за оцінкою економіста, додасть орієнтовно 0,3–0,5 відсоткового пункту до загальної та базової інфляції протягом чотирьох кварталів після виплати. Це відчутний удар для Федеральної резервної системи, яка вже п'ять років бореться з інфляцією вище цільових 2%. Сметтерс відмовився робити конкретний прогноз щодо відсоткових ставок, назвавши будь-які твердження про їхній вплив «надто спекулятивними» без розуміння того, як Мінфін і ФРС коригуватимуть операції на відкритому ринку.
Пропозиція з'явилася невдовзі після того, як у серпні національний борг США вперше перетнув позначку $40 трлн — раніше, ніж прогнозувало Бюджетне управління Конгресу, зокрема через нижчі, ніж очікувалося, надходження від тарифів Трампа, які згодом втратили чинність. Сукупний дефіцит за перші одинадцять місяців 2026 фіскального року вже сягнув приблизно $1,8–2 трлн за даними Мінфіну та CBO, перевищивши повний дефіцит 2025 року. Лише обслуговування боргу за цей період коштувало близько $1,05 трлн, тобто приблизно $95 млрд на місяць. Отже, разова виплата за пропозицією Трампа коштувала б майже стільки ж, скільки річні відсотки за вже позиченими грошима.
Тарифні надходження, які адміністрація неодноразово називала джерелом фінансування дивідендних чеків, для цього недостатні. У 2025 році уряд зібрав близько $200 млрд додаткових тарифних доходів, а прогнози до рішення Верховного суду передбачали майбутні щорічні надходження у $300–350 млрд — це мала частка навіть від дисконтованої суми у $1,15 трлн, до того ж Трамп обіцяв спрямувати ці кошти одночасно на скорочення дефіциту й оборону.
Коментар Венса про «заможних» — єдина деталь, яка натякає на можливе скорочення повної вартості у $1,35 трлн, але вона породжує більше запитань, ніж відповідей. Білий дім, Мінфін і жодна офіційна пропозиція не оголосили порогу доходу. Припущення Сметтерса про $400 000 на домогосподарство — його власна робоча гіпотеза для моделювання, а не оприлюднений параметр політики, тож цифра $1,15 трлн є попередньою і може суттєво змінитися залежно від того, де встановлять реальний поріг. Ця невизначеність повторює попередні дивідендні обіцянки Трампа, зокрема пропозицію 2025 року спрямувати «20% заощаджень DOGE» громадянам, яка так само не набула форми законодавчої мови чи запиту на асигнування.
Щоб виплати відбулися, Конгресу потрібно ухвалити асигнування — складне завдання, адже частина республіканців, зокрема лідер більшості в Сенаті Джон Тун, заявляли, що воліли б спрямувати тарифні надходження на скорочення дефіциту, а не на нові видатки. Демократи поки що здебільшого мовчать, що може означати, що вони готові дозволити республіканцям самим відповідати за цю арифметику. Незалежно від того, чи стане «дивіденд» у $5 000 реальною політикою, чи поповнить перелік невиконаних обіцянок, оцінки Сметтерса та інших економістів ведуть до одного висновку: наявного джерела доходів такого розміру немає, і найімовірніше ця сума з'явиться не у вигляді корпоративного дивідендного чека, а в борговій книзі країни.