Netflix поповнив свою антологію «Монстр» новим сезоном, присвяченим одній із найвідоміших нерозкритих справ в американській історії. «Монстр: Історія Ліззі Борден» — це восьмисерійний проєкт від Раяна Мерфі та Ієна Бреннана, який продовжує лінію попередніх сезонів про Джеффрі Дамера, братів Менендес і Еда Гейна. Цього разу в центрі уваги вперше опинилася жінка — Ліззі Борден, яку судили за вбивство батька та мачухи в Массачусетсі 1892 року, але виправдали.
Серіал не залишає глядачам жодних сумнівів щодо того, хто скоїв злочин. У версії Мерфі та Бреннана Ліззі та служниця Бріджет, яка також була її коханою, буквально залишаються з кров’ю на руках. Такий підхід свідомо провокативний: творці не прагнуть до історичної точності, а радше до гучної, кривавої та мелодраматичної розповіді, яка вже викликала жваві дискусії серед критиків і глядачів.
Роль Ліззі виконала Елла Бітті, відома за участю в іншому антологічному проєкті Мерфі «Ворожнеча: Капоте проти Лебедів». Її героїня постає з непроникною порожнечею в очах, що додає образу двозначності. Навпроти неї — Вікі Кріпс у ролі тихої та водночас розважливої Бріджет, яку Ребекка Голл, виконуючи роль мачухи Еббі, зневажливо називає «Меггі», навіть не намагаючись запам’ятати справжнє ім’я служниці. Голл створила гротескний образ жінки, що випльовує кожне слово з надривом.
Чарлі Ганнем, який раніше зіграв Еда Гейна, повертається до антології в ролі Ендрю Бордена — заможного виробника трун, який палить люльку і без вагань вступає в грубі сексуальні стосунки зі служницями. Його особиста колекція сокир, вочевидь, відіграє не останню роль у восьми епізодах. Мерфі та Бреннан не стримують себе: кров, мелодрама, підвищена істерика переповнюють шоу. Сцена з отруєним буйабесом, під час якої Еббі та Ендрю рясно блюють, викликає асоціації з класикою «Монті Пайтона».
Історія Борден не нова для попкультури: вона надихала на бродвейський мюзикл, епізод «Альфреда Гічкока представляє», а 2018 року Хлоя Севіньї зіграла Ліззі у фільмі «Ліззі» з Крістен Стюарт у ролі Бріджет. Мерфі ж ставить Ліззі в один ряд з іншими відомими жінками-вбивцями. Вікі Кріпс ненадовго з’являється як графиня Елізабет Баторі, а вже в четвертому епізоді сюжет переноситься в 1988 рік у Флориду, де виникає Ейлін Вуорнос у виконанні Сари Полсон. Її версія Вуорнос із маніакальним поглядом відвідує будинок Ліззі, хоча насправді на той момент вона вже перебувала у в’язниці. Це відхилення від фактів творці компенсують нахабною іронією та кемпом.
Музичні рішення так само еклектичні: від витонченого використання Kate Bush «Hounds of Love» до занадто буквальної кавер-версії The Verve «Bitter Sweet Symphony» на суді Ліззі. Окремої згадки заслуговує трек Lambrini Girls «Cuntology 101» під час сцени отруєння. Серіал не претендує на тонкість, а його героїні — Ліззі, Ейлін та інші — жорстоко мстяться патріархату. «Монстр: Історія Ліззі Борден» доступний для перегляду на Netflix.