Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (ХДС) і прем'єр-міністерка Саарланду Анке Райлінгер (СДПН) відвідали металургійний завод Dillinger Hütte, щоб оцінити хід трансформації сталеливарної промисловості регіону. Перехід від вугілля до водню, за словами політиків, є прикладом успішної модернізації та збереження промислового потенціалу Німеччини.
«Це додає мужності для Німеччини», — заявив Мерц під час візиту. Він наголосив, що країна повинна залишатися промисловою державою, аби зберегти добробут, і тому потребує власного виробництва сталі. «Ми можемо модернізувати ці базові галузі екологічно та водночас зберегти їхню конкурентоспроможність», — додав канцлер.
Прем'єр-міністерка Саарланду Анке Райлінгер назвала перебудову місцевої сталеливарної галузі «зразком трансформації». За її словами, Саарланд відіграє провідну роль у цьому процесі. Мета — скоротити викиди CO2 шляхом заміни вугілля на водень.
Трансформація в Саарланді коштує близько 4,6 мільярда євро. Федеральний уряд і земля фінансують проєкт на суму 2,6 мільярда євро, решту інвестують самі компанії. Окрім Stahl-Holding-Saar (SHS), над подібними проєктами працюють Thyssenkrupp у Дуйсбурзі та Salzgitter AG у Нижній Саксонії.
Сталеливарна промисловість є одним із найбільших джерел викидів CO2 у Німеччині, тому її перебудова відіграє ключову роль у досягненні кліматичних цілей. За словами речниці SHS, трансформація в Саарланді наразі відбувається за графіком. На будівельних майданчиках у Фельклінгені та Діллінгені тривають активні роботи: перші споруди вже завершено, розпочато будівництво верхніх конструкцій. Введення в експлуатацію заплановано на 2028/29 роки.
«Зеленою» сталь зазвичай називають тоді, коли для її виробництва використовують водень, отриманий з відновлюваних джерел енергії, замість вугілля та коксу. У так званих установках прямого відновлення водень замінює вуглець, вивільняючи кисень із залізної руди. Якщо при виробництві не утворюється шкідливий для клімату вуглекислий газ, сталь вважається «зеленою».
Приклад Саарланду демонструє потенціал: нові установки в Діллінгені та Фельклінгені мають скоротити викиди CO2 до початку 2030-х років на 55% — до 4,8 мільйона тонн на рік. До 2045 року планується досягти вуглецевої нейтральності. Спочатку використовуватиметься природний газ, а згодом — водень.
Голова SHS Штефан Раубер назвав це найбільшим проєктом декарбонізації в Європі. «Починається ера виробництва сталі зі зниженими викидами CO2», — сказав він.
Водночас водень наразі значно дорожчий за викопні альтернативи. Експерти припускають, що витрати знизяться, але навіть у 2030 році зелений водень, імовірно, буде щонайменше вдвічі дорожчим за сірий, вироблений із природного газу. Відповідно, зелена сталь суттєво дорожча за звичайну. Навіть із державною підтримкою експерти ставлять під сумнів економічну доцільність виробництва сталі зі скороченими викидами CO2. До того ж зеленого водню наразі недостатньо.
У Саарланді в серпні розпочалося будівництво водневої трубопровідної мережі між Діллінгеном і Лайдінгеном на французькому кордоні. Це дозволить підключити регіон до транскордонної водневої мережі mosaHYc. З 2029 року Dillinger Hütte отримуватиме 6000 тонн водню на рік. Крім того, у 2032/2033 роках Діллінген планують приєднати до німецької водневої магістральної мережі.
Ще однією перешкодою для німецької сталеливарної галузі є імпорт дешевої сталі з-за меж Європи, яка часто виробляється за менш суворими екологічними стандартами. Для захисту внутрішнього ринку Єврокомісія із 1 липня запровадила відповідний регламент, який обмежує та частково здорожчує такі імпорти.
Галузь також вимагає міжнародно конкурентоспроможних цін на енергію та робочу силу, а також створення «зелених провідних ринків». Останні мають стимулювати попит на сталь зі скороченими викидами CO2 через державні замовлення, наприклад, у будівництві залізничної мережі.
Канцлер також схвально відгукнувся про участь Stahl-Holding-Saar у німецькому стартапі Y-SIC. Ця компанія розробила запатентований метод виробництва високочистого карбіду кремнію, який потрібен передусім напівпровідниковій промисловості. Виробництво в Діллінгені планують розпочати вже наступного року.