Сполучені Штати та Росія спільно розкритикували чинну голову Генеральної Асамблеї ООН Анналену Бербок, звинувативши її у перевищенні повноважень під час процедури обрання наступного генерального секретаря організації. Інцидент стався за кілька тижнів до завершення її каденції, однак, за даними журналістів, за цим стоїть значно глибший інституційний конфлікт.
Заступниця постійного представника США при ООН Дженніфер Локетта назвала дії Бербок «упередженими» та «лицемірними», а також іронічно назвала її «дипломатичною суперзіркою». Своєю чергою російський постпред Василь Небензя заявив, що «стурбований роллю», яку Бербок намагається створити для себе та Генасамблеї у процесі виборів. Обидва дипломати вважають, що німецька політикиня втрутилася у компетенцію Ради Безпеки ООН.
Суть претензій полягає у тому, що Бербок, яка очолює Генасамблею до вересня, намагалася зробити процес відбору кандидатів на посаду генсека більш публічним. Зокрема, вона ініціювала відкриті слухання за участю кандидатів та закликала, щоб усі майбутні претенденти також проходили через діалог з Генасамблеєю. У липні в Нью-Йорку відбулася публічна зустріч, організована спільно з агентством Bloomberg, де кандидати відповідали на питання делегатів, представників громадянського суспільства та співробітників ООН.
Американська сторона стверджувала, що Бербок нібито організувала офіційне голосування Генасамблеї щодо кандидатів. Насправді ж йшлося про неформальне опитування, проведене Bloomberg за допомогою QR-коду, яке не мало жодного юридичного значення. Незалежна організація Security Council Report, що спеціалізується на процесах ООН, прямо назвала це опитування «неформальним».
За інформацією з дипломатичних кіл, справжня причина конфлікту — давнє протистояння між Генасамблеєю, що об'єднує 193 держави, та п'ятьма постійними членами Радбезу, які мають право вето. Бербок, за даними ЗМІ, використала останні тижні свого головування, щоб привернути увагу до традиційно закритого процесу обрання генсека, чим викликала невдоволення Москви та Вашингтона. Її офіс утримався від коментарів.
Формально Генасамблея має обмежені повноваження: вона може лише затвердити кандидатуру, рекомендовану Радбезом. Однак Статут ООН не передбачає, що 193 держави повинні просто схвалювати рішення Радбезу. Бербок неодноразово закликала держави-члени активніше використовувати свої права. Наприкінці липня вона навіть надіслала відкритого листа до Радбезу з пропозицією враховувати лише тих кандидатів, які пройшли співбесіду з Генасамблеєю.
Ситуація набула додаткової гостроти після того, як 18 серпня, незадовго до чергового таємного голосування в Радбезі, несподівано було висунуто ще одну кандидатку — Івонн А-Бакі з Еквадору. Її кандидатуру висунула не її власна країна, а тихоокеанська держава Тонга. А-Бакі, колишня посол Еквадору у Вашингтоні, публічно заявляла про дружбу з Дональдом Трампом та стверджувала, що її кандидатуру підтримують США, хоча офіційного підтвердження з Вашингтона немає. Примітно, що Тонга входить до списку країн, громадянам яких адміністрація Трампа обмежила в'їзд до США.
Антоніу Гутерріш, чинний генсек ООН, залишає посаду 31 грудня 2026 року. Наразі на його місце претендують вісім кандидатів. Остаточне рішення ухвалює Рада Безпеки, де потрібно щонайменше дев'ять голосів із п'ятнадцяти без жодного вето з боку постійних членів. Лише після цього Генасамблея формально затверджує кандидатуру.