На полонині Руній у Закарпатті триває будівництво першого вітропарку в Українських Карпатах. Тут уже монтують перші три вітроустановки, а фундаменти під них залили ще торік без висновку оцінки впливу на довкілля. Девелопер планує добудувати об'єкт і підключити його до електромереж у 2027 році.
Індустріальне будівництво на Руній зіштовхнулося з природоохоронним законодавством навесні 2025 року, коли почали прокладати дорогу через праліс. Нині цей шлях від селища Жденієво дозволяє дістатися полонини навіть легковиком за пів години. Дорога широка й добротна, з дорожніми знаками та відбійниками, зовсім не схожа на пересічну лісову. Уздовж неї подекуди лежать склади зрубаного лісу.
Фундаменти під вітроустановки залили, скориставшись дозволом Держінспекції архітектури й містобудування, який казав, що фундамент не є частиною вітряка, а отже, документ на нього не потрібен. Уже взимку 2026 року профільне міністерство надало проєктові позитивний висновок ОВД, тож будівництво йде повним ходом.
Загалом на Закарпатті планують встановити до трьох сотень вітроустановок на різних хребтах. Нещодавно в рамках першого саміту «Карпатської вісімки» президент Зеленський запропонував створити Карпатський вітроенергетичний кластер потужністю 1,5 ГВт, що передбачає встановлення 300 вітроустановок на Закарпатті. На нині вже індустріалізованій Руній, яка, очевидно, так і не ввійде до Смарагдової мережі, зокрема, працюватимуть 30 вітроустановок.
Завод, який виготовляє турбіни та комплектуючі до вітрових енергетичних установок, релокувався в регіон із початком повномасштабної війни з Краматорська. Нині він розгорнув потужності й працює в Перечині, докорінно змінюючи маленьке прикордонне містечко та пропонуючи найбільші в регіоні зарплати — в середньому 35–40 тисяч гривень на місяць.
Пропоновані проєкти ТОВ «УК Вітряні парки України» з розбудови вітроенергетики на Закарпатті радо сприймають місцеві тергромади. Вони переважно гірські, а отже, небагаті, й інвестор, який обіцяє розбудувати тут інфраструктуру та ще й надалі відраховувати 3% від прибутку з вироблення електроенергії в місцевий бюджет, є дуже бажаним. Тому на слуханнях, що передують початку таких проєктів, представники громад завжди голосують за них більшістю голосів — під протести екологів і громадських активістів.
Так було в Тур'є-Реметівській ТГ, яка вже почала отримувати податки в свій бюджет від вітропарку на полонині Руній; у Жденіївській, яка очікує таких же надходжень від ймовірного майбутнього вітропарку на полонині Гострій та Вододільному хребті; та Усть-Чорнянській, яка не проти вітропарку на Свидовці.
На Закарпатті після початку повномасштабного вторгнення перший вітропарк збудували та запустили в Нижніх воротах: кілька десятків вітряків нині видно з траси Київ–Чоп, перші вітроустановки в цьому вітропарку запустили в 2024 році. Нині там працює 16 вітротурбін загальною потужністю 80,8 МВт. А місцева громада за 8 місяців цього року отримала від ТОВ «УК Вітропарки України» податків на 18,7 мільйона гривень, плюс додатково 11,5 мільйона гривень від продажу електроенергії.
Проте Нижньоворітський вітропарк побудували на раніше вже забруднених антропогенною діяльністю землях. Всі інші проєкти, які плануються на полонинах, зведуть на «чистих» гірських хребтах. Деякі з них, як Руна та Свидовець, узагалі є кандидатами до Смарагдової мережі, що означає збережене тут цінне природне біорізноманіття.
На полонину добираються лісовою дорогою від селища Жденієво. Це та сама дорога, за прокладання якої через праліс Ужгородського надлісництва Ужгородська окружна прокуратура порушила справу, а нині через суд вимагає скасувати лісорубний квиток і визнати вирубку протиправною.
Виконувач обов'язків керівника напряму «Ліси» WWF-Україна, біолог і природоохоронець Михайло Богомаз розповідає, що тут старовіковий буково-яворовий ліс. Старі буки та явори мають понад 100, деяким 150 років. Цей ліс отримав статус пралісу в 2011 році одним із перших у країні, як тільки була започаткована процедура створення пралісів та квазіпралісів. За його словами, усе було прекрасно до 2024 року, коли тут почалася реалізація проєкту вітропарку на полонині Руній.
Для того щоб могти втілити проєкт, і була прокладена ця дорога. На жаль, вона пройшла пралісом. Тут була вирубана частина дерев. Згідно з режимом пралісу, тут заборонені рубки та будь-яка господарська діяльність, тут можна ходити, збирати гриби-ягоди, проводити наукові дослідження, вивчати цінні види, каже Богомаз.
Для підтвердження цінності цієї території він показує на стовбур старого бука одразу ж при дорозі. На ньому росте лобарія легеневоподібна — червонокнижний вид, індикатор цінності системи. Індикатор цінності геть у пилюці. Тут усе вкрите пилом від будівництва, і науковці знаходять червонокнижні види буквально під колесами вантажівок.