Кількість випадків підозри в екстремізмі серед військовослужбовців Бундесверу у 2025 році знову зросла. Про це йдеться в щорічному звіті Міністерства оборони Німеччини, оприлюдненому цього тижня. Переважна більшість нових справ пов'язана з правоекстремістським середовищем: за даними Служби військової контррозвідки (MAD), приріст нових випадків сягнув 70 відсотків.
Скандали в казармах не вщухають. У Цвайбрюкені серед десантників, за повідомленнями, оселилася неонацистська група, де вживали кокаїн, практикували ритуали насильства та антисемітські висловлювання. Наразі в центрі уваги перебуває 1-й медичний полк у Вайсенфельсі: роками там фіксують порушення, пов'язані з наркотиками та погрозами. Ці факти вчора обговорював оборонний комітет Бундестагу. У звітах незмінно фігурує і «сексуальна неналежна поведінка» — приниження, психологічний терор та напади.
Бундесвер гостро потребує новобранців, зокрема жінок. Проте те, що розповідають деякі військовослужбовиці, викликає серйозне занепокоєння: брудні жарти, домагання, цькування і гірше. Замовчування, кругова порука та солідарність із кривдниками, за свідченнями, залишаються поширеними явищами.
Тим часом реформа армії набирає обертів. Сьогодні Бундестаг у першому читанні розглядає «Закон про зміцнення резерву». Згідно з документом, Бундесвер зможе викликати резервістів на службу в обов'язковому порядку, а не лише просити про це, як було досі. Міністр оборони Борис Пісторіус напередодні заявив, що армія нині є найбільшою за чисельністю з часів скасування військового обов'язку. На перонах вокзалів дедалі частіше можна побачити людей у військовій формі або камуфляжі.
Німеччина та її армія мають складну й часто похмуру історію. Ще в часи Веймарської республіки публіцист Курт Тухольський виголосив фразу «Солдати — вбивці». Історично доведено, що звичайні німецькі солдати, а не лише есесівці, були співучасниками злочинів і масових убивств. Рейхсвер вважав себе державою в державі та чинив опір підпорядкуванню демократичним інституціям. Щоб розірвати цю традицію, сімдесят років тому було засновано школу, яка мала виховувати військових у дусі відмінності між дисципліною та сліпою покорою. На зміну слухняному виконавцю наказів прийшов новий ідеал — «громадянин у формі». Сьогодні цей заклад називається «Центр внутрішнього керівництва» і покликаний утверджувати демократичні цінності в армії.
Бундесвер перебуває в процесі трансформації, який подекуди нагадує квадратуру кола. Потрібні численні нові солдати, бажано добровольці, адже повістка в поштовій скриньці не викликає ентузіазму ні в молоді, ні в політиків. Армія має стати «здатною до війни», і це слово вже викликає асоціації не лише з серйозністю ситуації, а й зі стріляниною, мускулистими чоловіками в камуфляжі та казарменим тоном. Такий образ приваблює не лише бажаних рекрутів.
Питання полягає в тому, наскільки глибоко сягає проблема. Бундесвер є відображенням суспільства, а не його ідеалом. Допоки наркотики, насильство, екстремізм і жінконенависницька поведінка не трапляються там частіше, ніж у решті суспільства, і переслідуються з тією ж послідовністю, докоряти армії було б несправедливо. Але для військових мірило має бути суворішим, ніж для цивільних за воротами казарми. Той, хто має справу зі смертоносною зброєю, не може виправдовуватися суспільним середнім рівнем. У кризовій ситуації солдати тримають у руках життя інших.
Екстремізм і сексизм не мають місця в Бундесвері — це можна вимагати, але як це забезпечити? Токсична маскулінність знову набирає обертів у соціальних мережах, а праворадикальна ідеологія принаймні регіонально стала прийнятною в суспільстві. Тому питання про те, кого саме приваблює служба зі зброєю, постає ще гостріше. Чи повертаються до камуфляжу тестостеронові мачо та грубіяни? Як стримати любителів зброї та залучити натомість відповідальних рекрутів?
Військовий обов'язок, якого рано чи пізно не уникнути, може тут допомогти. Якщо молодь знову масово муситиме йти до війська, це принесе свіжий струмінь і, можливо, необхідний протяг там, де нині застоялося правоекстремістське болото.