Польща знову розглядає подальшу допомогу Україні ракетами для Patriot, і для українців у Німеччині це не лише польсько-українська історія. Рішення Варшави вписане у ширшу європейську систему, де Німеччина, США, НАТО та інші партнери намагаються одночасно посилювати українську ППО і не залишати без захисту власні країни.
30 липня прем’єр Польщі Дональд Туск заявив, що уряд розглядатиме подальшу допомогу Україні, «також у справі Patriot». Перед цим позиція була жорсткішою: в середині липня він казав, що Польща не планує нових передач, бо її запас перехоплювачів обмежений. Поворот відбувся після російської масованої атаки, під час якої польський повітряний простір знову був порушений, а одна ракета впала на Люблінщині.
Для Німеччини ця ситуація має безпосередній союзницький вимір. Європейські держави, що експлуатують Patriot, одночасно підтримують власні зобов’язання в НАТО та українську протиповітряну оборону. Чим більше країн передають ракети зі складів, тим важливішими стають спільні закупівлі, американські гарантії заміни та європейська виробнича база.
Польща вже передавала Україні кілька PAC-3. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш стверджував, що це була кількість, яка не підривала польську оборону. Заступник міністра Цезари Томчик повідомляв про домовленість із генсеком НАТО Марком Рютте та США: якщо загроза для Польщі різко зросте, союзники мають швидко надати їй додаткові ракети та системи.
Цей механізм пояснює, чому розмова про Patriot відбувається одночасно у Варшаві, Вашингтоні та штабах НАТО. Ракета, що лежить на польському чи німецькому складі, може бути потрібна Україні сьогодні, але країна-донор повинна знати, коли й чим її замінять. Україна на початку липня саме так і формулювала запит до приблизно 40 партнерів: дайте ракети з наявних запасів зараз, а їх поповнення прив’яжіть до майбутніх контрактів.
Ще один напрям — виробництво в Європі. Магдалена Собковяк-Чарнецька, яка в польському Міноборони працює з питаннями озброєнь, у Вашингтоні запропонувала спільне виробництво Patriot за участю США, України та Польщі. Її аргумент полягає в тому, що польська територія може бути безпечним майданчиком поруч з Україною. Варшава також домовлялася про сервіс PAC-3 у Європі.
Для українців у Німеччині практичний сенс цих домовленостей видно під час кожної масштабної повітряної атаки. Українська ППО залежить не тільки від кількості батарей, а й від постійного потоку перехоплювачів. Коли запас скорочується, навіть наявна система не може виконувати всі завдання.
Наступна польська передача, якщо її схвалять, стане частиною спільної європейської логістики, а не окремим жестом Варшави. Її стійкість залежить від того, чи можуть європейські партнери разом із США швидко відновлювати запаси на східному фланзі. Саме ця здатність визначатиме, наскільки довго Європа може одночасно захищати Україну і власну територію.